Коли пітьма
Аліна Собакар
Тонічка сонечко ти моє дякую що я Тонічку знаю поганий настрій темний день вона мене від зла оберігає обіймає як нікто у світі 🤗 Люблю тебе я ти маленький промінчик сонечка і світла який чекаю я що дня я шукаю його завжди і всюди тільки ти моя хороша ти моє любиме повітря яке Буде завжди ловить Ти підтримаєш зрузумієш 😢 Коли не серці ураган Киця не вистало твоїх очей коли серце ктосгь порвався Я біжу до тебе чуєш киця знаю ти зможеш допомогти Ти знаєш все знаєш люблю тебе моя рідненька ❤️ Навіть піду чекати будеш знаю люблю тебе моя кіцюня 🤗 Кожен день і слово я чекаю ❤️
2025-01-20 22:13:25
2
0
Інші вірші поета
Кохання як промінчик сонечка Тепло Оленки Ти мої крила Ти пришла з Іншого світу
Інші поети
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Liv
@L_Iv
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3683
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12565