Nadine Tikhonovitch
@rogate666
ЛГБТ-фантастика та вишневі поезії 🏳️‍🌈 🍒
Блог Всі
Що воно таке і з чим його їдять?
Новини, Цікаве
41
30
587
Я ненавижу бути слабкою...
Думки вголос, Особисте
6
5
457
Майже нема незнайомих обличь...
Думки вголос, Особисте
11
9
402
Книги Всі
Вірші Всі
Уяви
Уяви: двері твого кабінету, Зачинені щільно, і нас під столом, Де ми по черзі одну сигарету Пускаємо димом густим у вікно. І наші тіла, тремтячі і голі: Укрита волоссям плечей гострота. Залишені поза призначені ролі. У тиші думок я цілую вуста. Крізь ґрати на вікнах сонце морозне Бавиться іскрами у твоїх очах. Все, що між нами, це так несерйозно: Від пʼят до зіниць несерйозно, хоча… Твій аромат збереже моє тіло, Від парфумів колись набрякне гортань, Та все це пусте: я тут і щаслива. Ми знову у світі безцінних мовчань. Ми палимо вдвох одну сигарету, Пальці так ніжно торкаються ребер. Зупинено час і цілу планету. Є лиш жага й нескінченна потреба. Цей кабінет. Двоє оголених нас. І наш із тобою найбільший секрет. Та шкода, що в цьому є дивний нюанс: Ми навіть не палимо вдвох сигарет…
18
37
256
Зустрічами нашими...
Зустрічами нашими вимірюю знов час, Я знаю: на планеті нема людей, крім нас. Я бачу: чорні хмари хату твою білу Обгорнули знову — візьми мої ти крила. Лети у небо високо, не блукай у мглі — Буду тебе віддано чекати на землі. Якщо тобі не спиться, візьми тоді мій сон — Я гнатиму печалі всі з-під твоїх вікон. Віддай мені весь біль, віддай свої тривоги, Клич, якщо терпіти немає більше змоги. Якщо весь світ збунтується й завʼянуть квіти, Знай: заради тебе піду я проти світу. Знов лютує людство у вибуху емоцій — Що б тут не траплялось, я на твоєму боці. Якщо тобі самотньо в темряві скорботи, Скажи — зроблю я все, щоб витягти з болоти. Якщо тебе образять, зітру його імʼя, І байдуже, чи важу хоч щось для тебе я. Ти знаєш, що насправді це більше, ніж слова: Із серцем вже згоріла давно уся трава. Молитвами своїми завжди я буду поруч І дуже-дуже скоро бігтиму ліворуч. І як би я воліла весь твій забрати біль — Ти вибач, що насправді я тільки вірна тінь. Ти вибач: я не сонце, що тебе зігріє, Та що би не траплялось, я у тебе вірю. Якщо бракує сил, ти їх візьми у мене, Бери собі всю кров, спустоши мої вени. Я знаю, що життя насправді це не казка, Та всупереч всім болям, ти живи, будь ласка!
17
3
287
Шостий рік
Я стільки разів уже відпускала в небо рябе, Що всяку надію втратила відпустити тебе. Я стільки разів чекала на телефонний дзвінок І стільки разів губилась серед тривожних думок… Стільки років без тебе тягнулися, наче віки, Та збережений памʼяттю останній дотик руки... І досі небо осіннє сповнене тих же тривог, І скільки разів його малювала, знає лиш Бог. Я вже подолала безліч доріг, безліч етапів, Де проклинала та пробачала, різала навпіл… Я стільки разів тебе відпускала й досі ніяк — Ти досі мене зігріваєш, світиш, наче маяк. Я стільки разів молила викреслить дату цю геть І скільки разів намагалась обдурити я смерть… Стільки спроб забути крізь роки і кожна з них — марна, Інколи навіть здається: світ — психічна лікарня. Я знову палю календар: в датах заточений крик — Я намагаюсь це відпустить шостий бісовий рік. 03.09.23
11
3
166