Блог
Всі
Що воно таке і з чим його їдять?
Новини, Цікаве
#знайомство
День добрий, якщо він добрий) Приємно, звичайно, зустрічати тут старих знайомих, але трапляються і нові обличчя, тож трохи розповім про себе, щоби був зрозумілий сенс моїх подальших дописів і задля уникнення безглуздих сутичок.
‼️Якщо ви вважаєте себе надто консервативним, а сюди прийшли в пошуках чого-небудь традиційного, то можете сміливо, навіть не озираючись, проходити повз. Оминайте цей профіль стороною, якщо ви священнослужитель, прихильник стереотипів або просто нудний бурчун, тому що життєві обставини автора змусили відхилитися від норм, заданих суспільством. Якщо різко, то вибачте: краще попередити одразу, ніж потім вислуховувати казна-що.
❗Автор любить порушувати неоднозначні питання, через що регулярно втрачає частину своєї аудиторії і доповнює її новими читачами. Так і знаходяться дійсно "свої".
⚠️ Ненавидить, коли порушують правила і засмічують цю прекрасну платформу.
❌ Поливання брудом аж ніяк не впливає на самооцінку автора та його творчій потенціал. Тож можете не витрачати свій час.
Фуф, тепер для тих, хто залишився!
🍒 Nadine, у світі звичайних людей — Надія, Надя, Надюха і ще купа варіацій імені від справжніх збоченців, завжди щиро рада своїм читачам.
Пишу від надлишку почуттів і щоби позбутися емоцій, паралельно намагаючись донести щось важливе.
🍒 Пишу вірші різними мовами на різну тематику та фантастику у різних її проявах. Розбиваю вщент стереотипи і намагаюся привчити своїх читачів оцінювати оточуючих за вчинками, а не за тарганами в голові.
🍒 Відчуваю слабкість до всього вишневого та магічного, чаю, книг, літератури загалом, місяця та парнокопитних.
🍒 Перебуваю у довготривалих, на жаль, не дуже регулярних, проте іскрометних романтично-еротичних стосунках із подушкою.
🍒 Головний маніяк на районі на прізвисько «Привид».
🍒 Людина, яку робить щасливою поїздка в громадському транспорті — для цього існує спеціальна комбінація, до того ж одна і тільки одна.
🍒 Алергія, шило у м'якому місці та депресивні нахили — найвірніші супутники по життю.
🍒 Вперте баранисько, не на жарт цілеспрямоване, віддалене від реальності, віддане, трохи відчайдушне, не зовсім адекватне та завжди розгублене.
🍒 Соціопатія та відчуженість час від часу змінюються альтруїзмом та вимушеною удаваною екстраверсією.
🍒 Найпривабливіше у моїй зовнішності — це мої окуляри.
🍒 На вигляд мені дають не більше 14 років — хто ніколи не бачив, а тільки читав, дає набагато більше, ніж є насправді... У відповідь на це складне запитання можу хіба що зазначити один момент: жінці завжди 18.
🍒 Наразі перебуваю у процесі формування вчителя математики та інформатики. Такий собі педагог із серцем поета.
🍒 Занурена у власний вишневий світ і не думаю звідти виповзати.
📌 На фото ви можете бачити її, грозу фізмату та майбутнє вітчизняної педагогіки...)
P. S. Взагалі я можу бути серйозною, проте для цього потрібна певна обстановка та настрій :)
ЛАСКОВО ПРОШУ ДО СЕБЕ!
Не губіться
Новини
Привіт усім, хто тут залишився! Річ у тім, що авторка вимушена була перейти на айфон, а сюди, як відомо, застосунок не встановиш… Такий собі привід піти, але від мене просто так вам не здихатися ) Я все ще сидітиму із сайту, тож поки що сильно не радійте)
Дивно… Як швидко летить час! Я створила свій перший профіль тут 5 років тому, а цей – 3,5 роки тому. За цей час я встигла двічі побувати в бані (о прекрасна система модерації сб, де ображати не можна тільки модерів), мене переслідувало сотні разів бажання видалитися, я була і популярних і у «Виборі редакції », зустріла людей, які геть змінили моє життя. Сумно, але і я не прощаюсь. Не я вбила це місце. Бачить Бог, останні роки я намагалася зробити для нього все можливе.
Я ще буду тут, але залишатися тільки на SB – перспектива доволі сумна. Тому залишаю посилання на місця, де мене також можна знайти:
🍒Букнет: https://booknet.ua/nadine-tikhonovitch-u10032941
🍒Аркуш: https://arkush.net/user/1608
🍒Instagram: https://instagram.com/rogate666?igshid=MzRlODBiNWFlZA== (тільки творчість)
🍒Instagram: https://instagram.com/nadine_vish?igshid=NTc4MTIwNjQ2YQ== (не тільки творчість)
P.S. Також діліться посиланнями на себе та цікавими місцями, де є українське 🍒
.
Думки вголос
Я не ремісник і я не художник. Я лише людина, яка має право писати і не писати. Писати, коли має на те сили, бажання та натхнення. Публікувати тоді, коли вважає запотрібним, і знімати з публікації, коли вважає запотрібним відповідно. Я нікому нічого не винна. Я не є професійним письменником, оскільки ніколи не вчилася на літератора чи хоча б філолога, тож я нікому нічого не винна у згаданій галузі. Я пишу, бо маю у цьому потребу. І не пишу, бо можу собі це дозволити або банально не маю на це часу. Література — це лише частина мого серця та невід'ємна частина мене. Але навряд я коли-небудь пожертвую заради неї тією самою педагогікою. Так чи інакше, а на першому місці все одно стоїть обрана мною професія, а потім вже — усе інше.
Це так... Нагадування... Для себе...
У цьому світі ми всі, вірите чи ні, лише люди. І хто нам втулив у голови, що ми впливаємо чи вплинемо на світ більше за будь-яку іншу людину? Це лише казка, у якому деяким дуже сильно хочеться вірити. Не варто гнатися за місцем у підручнику — там є особливий секрет потрапляння, який вимагає або "правильної" біографії або "правильних" творів. А ця "правильність" із часом має властивість змінюватися.
P. S. І жодного відчаю — просто втома.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Поруч
Просто будь поруч, коли я згасаю,
Тоді, коли всі зневажають мій біль,
Тоді, коли пекло зватиму раєм,
Ти сплетенням пальців торкнись моїх крил.
Просто будь поруч, коли я сірію,
Коли у безодні торкаюся дна,
Мені подаруй усмішкою віру,
Коли знов простягну вуста до вина.
Просто будь поруч, коли мою шкіру
Ті візерунки вкривають із крові,
Не дай лиш мені забути про міру,
Коли я підношу дуло до скроні.
Просто будь поруч, коли я слабкіша
За ту, що зустрілась тобі ще давно,
Будь інколи поруч — клянусь: облишу
Візерунки на тілі й біле вино.
0
0
10
Шостий рік
Я стільки разів уже відпускала в небо рябе,
Що всяку надію втратила відпустити тебе.
Я стільки разів чекала на телефонний дзвінок
І стільки разів губилась серед тривожних думок…
Стільки років без тебе тягнулися, наче віки,
Та збережений памʼяттю останній дотик руки...
І досі небо осіннє сповнене тих же тривог,
І скільки разів його малювала, знає лиш Бог.
Я вже подолала безліч доріг, безліч етапів,
Де проклинала та пробачала, різала навпіл…
Я стільки разів тебе відпускала й досі ніяк —
Ти досі мене зігріваєш, світиш, наче маяк.
Я стільки разів молила викреслить дату цю геть
І скільки разів намагалась обдурити я смерть…
Стільки спроб забути крізь роки і кожна з них — марна,
Інколи навіть здається: світ — психічна лікарня.
Я знову палю календар: в датах заточений крик —
Я намагаюсь це відпустить шостий бісовий рік.
03.09.23
8
3
72
Печуть на тілі...
Печуть на тілі ранкові порізи,
І грає із мозком мій друг — алкоголь,
Та з головою під воду залізу
Дограти свою другорядную роль.
Тут так самотньо і зовсім безлюдно,
Нехай вдалині десь сирени гудуть,
Мій голос хрипкий нікому не чутно,
Та чекає на дні річковая муть.
А сонце пече десь над головою,
Небо востаннє усміхнулось мені,
Не помічаю себе серед болю
І знов топлю себе, як біль у вині.
Не розуміючи сенсу всіх звуків,
Спускаюсь з думками сміливо на дно,
Та ще памʼятаю темп твоїх рухів
І як шкода: мені ще не все одно.
10
1
144