Блог
Всі
Що воно таке і з чим його їдять?
Новини, Цікаве
#знайомство
День добрий, якщо він добрий) Приємно, звичайно, зустрічати тут старих знайомих, але трапляються і нові обличчя, тож трохи розповім про себе, щоби був зрозумілий сенс моїх подальших дописів і задля уникнення безглуздих сутичок.
‼️Якщо ви вважаєте себе надто консервативним, а сюди прийшли в пошуках чого-небудь традиційного, то можете сміливо, навіть не озираючись, проходити повз. Оминайте цей профіль стороною, якщо ви священнослужитель, прихильник стереотипів або просто нудний бурчун, тому що життєві обставини автора змусили відхилитися від норм, заданих суспільством. Якщо різко, то вибачте: краще попередити одразу, ніж потім вислуховувати казна-що.
❗Автор любить порушувати неоднозначні питання, через що регулярно втрачає частину своєї аудиторії і доповнює її новими читачами. Так і знаходяться дійсно "свої".
⚠️ Ненавидить, коли порушують правила і засмічують цю прекрасну платформу.
❌ Поливання брудом аж ніяк не впливає на самооцінку автора та його творчій потенціал. Тож можете не витрачати свій час.
Фуф, тепер для тих, хто залишився!
🍒 Nadine, у світі звичайних людей — Надія, Надя, Надюха і ще купа варіацій імені від справжніх збоченців, завжди щиро рада своїм читачам.
Пишу від надлишку почуттів і щоби позбутися емоцій, паралельно намагаючись донести щось важливе.
🍒 Пишу вірші різними мовами на різну тематику та фантастику у різних її проявах. Розбиваю вщент стереотипи і намагаюся привчити своїх читачів оцінювати оточуючих за вчинками, а не за тарганами в голові.
🍒 Відчуваю слабкість до всього вишневого та магічного, чаю, книг, літератури загалом, місяця та парнокопитних.
🍒 Перебуваю у довготривалих, на жаль, не дуже регулярних, проте іскрометних романтично-еротичних відносинах із подушкою.
🍒 Головний маніяк на районі на прізвисько «Привид».
🍒 Людина, яку робить щасливою поїздка в громадському транспорті — для цього існує спеціальна комбінація, до того ж одна і тільки одна.
🍒 Алергія, шило у м'якому місці та депресивні нахили — найвірніші супутники по життю.
🍒 Вперте баранисько, не на жарт цілеспрямоване, віддалене від реальності, віддане, трохи відчайдушне, не зовсім адекватне та завжди розгублене.
🍒 Соціопатія та відчуженість час від часу змінюються альтруїзмом та вимушеною удаваною екстраверсією.
🍒 Найпривабливіше у моїй зовнішності — це мої окуляри.
🍒 На вигляд мені дають не більше 14 років — хто ніколи не бачив, а тільки читав, дає набагато більше, ніж є насправді... У відповідь на це складне запитання можу хіба що зазначити один момент: жінці завжди 18.
🍒 Наразі перебуваю у процесі формування вчителя математики та інформатики. Такий собі педагог із серцем поета.
🍒 Занурена у власний вишневий світ і не думаю звідти виповзати.
📌 На фото ви можете бачити її, грозу фізмату та майбутнє вітчизняної педагогіки...)
P. S. Взагалі я можу бути серйозною, проте для цього потрібна певна обстановка та настрій :)
ЛАСКОВО ПРОШУ ДО СЕБЕ!
Мережійний маніяк
Думки вголос, Особисте
Смішно, але насправді нічого й не треба — тільки побачити б тебе десь в мережі. Запевнитися, що ти є. А більше й нічого не треба... Невже я можу благати про більше? Не можу і права не маю. Минають роки, а я все шукаю тебе десь в інтернеті, ловлю ознаки твого життя за твоєю активністю в мережі... І ніколи нікому не пояснити, що це найцінніше у світі. Хоч лікуй мене від цього, хоч ні. Знати, що ти є. І мати можливість запевнюватися в цьому.
Дивно... Так і не помічаєш, як життя перетворює тебе на самотнього параноїка. Маніяка, який навіть у мережі залишається маніяком. Маніяком, що існує лише задля того, щоби завадити вже іншим маніякам, налаштованим уже менш доброзичливо.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Я знову краду твою міміку...
Я знову краду твою міміку —
Розкладаю на сотні емоцій,
Я зрідка вдаряюся в лірику —
Розтягнути б на декілька порцій
Власні думки, що в'їлися в шкіру,
Даючи вихід їм дещо скупо...
Бачити б межі, знати би міру,
Вдалечінь не дивитися тупо,
Не ховатись у спирті від болю,
Не боятися правильних рішень
І нарешті податись на волю,
А життя вчить усе буть мудріше...
Чи холоду вчить, спокою в грудях?
Чи дорослою буть? Але ж ледве
Серце стучить — уже не забуде,
Оживляючи вже давно мертве.
Я видавлю знов із себе рядки:
Лиш на пам'ять про мене — без сенсу.
Не відчуваючи навіть руки —
Смішно! — хочу командувать серцем...
8
2
91
Ще боляче...
Я живу без тебе п'ять років:
Скільки раз я втрачала вже муз?
Втрачала себе і свій спокій,
Остаточно втрачаючи глузд?
П'ять років живу і вмираю —
Сни про тебе ховають живцем,
Але живу і навіть кохаю —
Пробач, якщо зможеш, за це.
Відпусти, відпусти і не снися —
Затягує вічна пітьма,
Дивно, але для тебе вже місця
У житті моєму й нема...
Ще боляче, ще накриває...
Що ж... Я дна торкаюсь напоїв —
Тобі це б не сподобалось, знаю,
Та хто ж із нас це накоїв?
Це лиш тобою зроблений вибір,
Що вбив нас обох, і тепер
П'ять років інший ти вимір,
А я втомилась втрачати себе...
Знаю: ром навряд допоже
Забути чи воскресити, але
Як перестати вже, Боже,
Те відчувати, від чого так зле?
13
2
219
Те, що для тебе дурниці...
Люди смішні: вони люблять вигадувать правила...
Та все припинила б сама, забула б, що звабило,
Я зупинила би серце лиш поглядом, натяком,
Та я же не світло, щоб вимикатись за графіком...
Я не чекала б тебе, та стільки несказаних слів,
І вимкнула б себе, та без тебе мене лише пів,
І я б загасила вогонь, та розпалив хтось свічу...
Тебе дратують слова про кохання — що ж, я мовчу.
Але життя на уривки розбила із твоїх фраз —
Не треба чекати від мене сліз, звинувачень, образ...
Ніхто не винен, що його хтось безмежно кохає —
Тебе бісить це слово... Між нами його не буває.
Так, давай про інше... Сміятись. Мовчати. Під вітер.
Як хочу тобі промовчати про все в цьому світі:
Як збудила сирена, як налякали ворони...
А скільки небажаних тем, та нема ж заборони...
Вибач, чесно не знаю, як правильно, хоч і сильно
Воліла б залишити все — тобі ж, бачу, стабільно
Легше повірити в жарт, чекаючи на каяття...
Те, що для тебе дурниці, для мене — правда життя.
12
4
150