Блог
Всі
Що воно таке і з чим його їдять?
Новини, Цікаве
#знайомство
День добрий, якщо він добрий) Приємно, звичайно, зустрічати тут старих знайомих, але трапляються і нові обличчя, тож трохи розповім про себе, щоби був зрозумілий сенс моїх подальших дописів і задля уникнення безглуздих сутичок.
‼️Якщо ви вважаєте себе надто консервативним, а сюди прийшли в пошуках чого-небудь традиційного, то можете сміливо, навіть не озираючись, проходити повз. Оминайте цей профіль стороною, якщо ви священнослужитель, прихильник стереотипів або просто нудний бурчун, тому що життєві обставини автора змусили відхилитися від норм, заданих суспільством. Якщо різко, то вибачте: краще попередити одразу, ніж потім вислуховувати казна-що.
❗Автор любить порушувати неоднозначні питання, через що регулярно втрачає частину своєї аудиторії і доповнює її новими читачами. Так і знаходяться дійсно "свої".
⚠️ Ненавидить, коли порушують правила і засмічують цю прекрасну платформу.
❌ Поливання брудом аж ніяк не впливає на самооцінку автора та його творчій потенціал. Тож можете не витрачати свій час.
Фуф, тепер для тих, хто залишився!
🍒 Nadine, у світі звичайних людей — Надія, Надя, Надюха і ще купа варіацій імені від справжніх збоченців, завжди щиро рада своїм читачам.
Пишу від надлишку почуттів і щоби позбутися емоцій, паралельно намагаючись донести щось важливе.
🍒 Пишу вірші різними мовами на різну тематику та фантастику у різних її проявах. Розбиваю вщент стереотипи і намагаюся привчити своїх читачів оцінювати оточуючих за вчинками, а не за тарганами в голові.
🍒 Відчуваю слабкість до всього вишневого та магічного, чаю, книг, літератури загалом, місяця та парнокопитних.
🍒 Перебуваю у довготривалих, на жаль, не дуже регулярних, проте іскрометних романтично-еротичних стосунках із подушкою.
🍒 Головний маніяк на районі на прізвисько «Привид».
🍒 Людина, яку робить щасливою поїздка в громадському транспорті — для цього існує спеціальна комбінація, до того ж одна і тільки одна.
🍒 Алергія, шило у м'якому місці та депресивні нахили — найвірніші супутники по життю.
🍒 Вперте баранисько, не на жарт цілеспрямоване, віддалене від реальності, віддане, трохи відчайдушне, не зовсім адекватне та завжди розгублене.
🍒 Соціопатія та відчуженість час від часу змінюються альтруїзмом та вимушеною удаваною екстраверсією.
🍒 Найпривабливіше у моїй зовнішності — це мої окуляри.
🍒 На вигляд мені дають не більше 14 років — хто ніколи не бачив, а тільки читав, дає набагато більше, ніж є насправді... У відповідь на це складне запитання можу хіба що зазначити один момент: жінці завжди 18.
🍒 Наразі перебуваю у процесі формування вчителя математики та інформатики. Такий собі педагог із серцем поета.
🍒 Занурена у власний вишневий світ і не думаю звідти виповзати.
📌 На фото ви можете бачити її, грозу фізмату та майбутнє вітчизняної педагогіки...)
P. S. Взагалі я можу бути серйозною, проте для цього потрібна певна обстановка та настрій :)
ЛАСКОВО ПРОШУ ДО СЕБЕ!
Про буденне, чи що
Думки вголос, Питання
Світло увімкнуть тільки о 4 ранку. Години на зарядку паверу мені не вистачило, тож побережу його для основного телефону, який також не встигла зарядити 👍Ну а тут ще є 35%, тож я трошечки з вами) Цей телефон не так страшно розряджати... Поки тягне мобільний інтернет, але це недовготривале явище. Як день?
Піду я в коридор ховатися, чи що...
У-у-у...📢
6
436
Книги
Всі
Вірші
Всі
Ти вийшла...
Ти вийшла, ніби з мого сну,
Пройшовши крізь серцеві брами,
Душа натягнута в струну
Відлунням місячної драми.
Ти прийшла, як спогад ніжний,
Усі кордони перетнувши,
Ти прийшла, як образ книжний,
Мого бажання не збагнувши.
І крок за кроком йому в такт,
Ти вийшла, ніби з мого серця,
І страх замовк, замовк теракт,
Осліпли темні очі-скельця.
Увібравши кожну ноту,
Ти вийшла, ніби з тої пісні,
Що лилася про свободу,
І ще мені наснишся після.
6
0
196
На "Ви"
Я до неї звертаюсь на «Ви»
І так рідко в очі зелені
Кидаюсь стрімко, ніби у рви,
А миті розлук — незчисленні…
Хоч і ледве роблю поруч вдих,
Моє дихання все не згасає —
Я і слів не боюсь крижаних:
Цей холод мене обпікає…
Та розтинають серце ножі,
Як вона буває не в дусі —
Ми із нею настільки чужі,
Хоч і я за неї молюся…
У нас з нею жодного чаю
І жодної кави, що прикро,
Та стало подобою раю
Її проводжати до хвіртки…
Наші життя паралельні —
Я про це достеменно знаю…
І вона б розізлилась, певно,
Цей вірш дочитавши до краю…
Ми, мов далекі два острови,
Які океан омиває:
Я до неї звертаюсь на «Ви»,
Та серце до неї злітає…
10
4
206
Уяви
Уяви: двері твого кабінету,
Зачинені щільно, і нас під столом,
Де ми по черзі одну сигарету
Пускаємо димом густим у вікно.
І наші тіла, тремтячі і голі:
Укрита волоссям плечей гострота.
Залишені поза призначені ролі.
У тиші думок я цілую вуста.
Крізь ґрати на вікнах сонце морозне
Бавиться іскрами у твоїх очах.
Все, що між нами, це так несерйозно:
Від пʼят до зіниць несерйозно, хоча…
Твій аромат збереже моє тіло,
Від парфумів колись набрякне гортань,
Та все це пусте: я тут і щаслива.
Ми знову у світі безцінних мовчань.
Ми палимо вдвох одну сигарету,
Пальці так ніжно торкаються ребер.
Зупинено час і цілу планету.
Є лиш жага й нескінченна потреба.
Цей кабінет. Двоє оголених нас.
І наш із тобою найбільший секрет.
Та шкода, що в цьому є дивний нюанс:
Ми навіть не палимо вдвох сигарет…
18
37
442