Блог
Всі
Що воно таке і з чим його їдять?
Новини, Цікаве
#знайомство
День добрий, якщо він добрий) Приємно, звичайно, зустрічати тут старих знайомих, але трапляються і нові обличчя, тож трохи розповім про себе, щоби був зрозумілий сенс моїх подальших дописів і задля уникнення безглуздих сутичок.
‼️Якщо ви вважаєте себе надто консервативним, а сюди прийшли в пошуках чого-небудь традиційного, то можете сміливо, навіть не озираючись, проходити повз. Оминайте цей профіль стороною, якщо ви священнослужитель, прихильник стереотипів або просто нудний бурчун, тому що життєві обставини автора змусили відхилитися від норм, заданих суспільством. Якщо різко, то вибачте: краще попередити одразу, ніж потім вислуховувати казна-що.
❗Автор любить порушувати неоднозначні питання, через що регулярно втрачає частину своєї аудиторії і доповнює її новими читачами. Так і знаходяться дійсно "свої".
⚠️ Ненавидить, коли порушують правила і засмічують цю прекрасну платформу.
❌ Поливання брудом аж ніяк не впливає на самооцінку автора та його творчій потенціал. Тож можете не витрачати свій час.
Фуф, тепер для тих, хто залишився!
🍒 Nadine, у світі звичайних людей — Надія, Надя, Надюха і ще купа варіацій імені від справжніх збоченців, завжди щиро рада своїм читачам.
Пишу від надлишку почуттів і щоби позбутися емоцій, паралельно намагаючись донести щось важливе.
🍒 Пишу вірші різними мовами на різну тематику та фантастику у різних її проявах. Розбиваю вщент стереотипи і намагаюся привчити своїх читачів оцінювати оточуючих за вчинками, а не за тарганами в голові.
🍒 Відчуваю слабкість до всього вишневого та магічного, чаю, книг, літератури загалом, місяця та парнокопитних.
🍒 Перебуваю у довготривалих, на жаль, не дуже регулярних, проте іскрометних романтично-еротичних стосунках із подушкою.
🍒 Головний маніяк на районі на прізвисько «Привид».
🍒 Людина, яку робить щасливою поїздка в громадському транспорті — для цього існує спеціальна комбінація, до того ж одна і тільки одна.
🍒 Алергія, шило у м'якому місці та депресивні нахили — найвірніші супутники по життю.
🍒 Вперте баранисько, не на жарт цілеспрямоване, віддалене від реальності, віддане, трохи відчайдушне, не зовсім адекватне та завжди розгублене.
🍒 Соціопатія та відчуженість час від часу змінюються альтруїзмом та вимушеною удаваною екстраверсією.
🍒 Найпривабливіше у моїй зовнішності — це мої окуляри.
🍒 На вигляд мені дають не більше 14 років — хто ніколи не бачив, а тільки читав, дає набагато більше, ніж є насправді... У відповідь на це складне запитання можу хіба що зазначити один момент: жінці завжди 18.
🍒 Наразі перебуваю у процесі формування вчителя математики та інформатики. Такий собі педагог із серцем поета.
🍒 Занурена у власний вишневий світ і не думаю звідти виповзати.
📌 На фото ви можете бачити її, грозу фізмату та майбутнє вітчизняної педагогіки...)
P. S. Взагалі я можу бути серйозною, проте для цього потрібна певна обстановка та настрій :)
ЛАСКОВО ПРОШУ ДО СЕБЕ!
Майже нема незнайомих обличь...
Думки вголос, Особисте
Деякі люди схожі між собою. Деякі навіть несхожі люди стають схожими, бо ти за кимось із них сумуєш. А є люди, які взагалі здаються однаковими. У моєму житті це однакові Насті та однакові Андрії. Вони не схожі зовні, але в них схожі голоси, вчинки, думки, поведінка, звички, стратегії та ставлення до мене. А ще є люди з очима, що палають синім полум'ям. Мій мозок просто сприймає їх однаково, адже відмовляється визнавати факт існування ідентичних людей.
Цей світ — божевільня, а реальність занадто мінлива та пластична, якщо ти цього тільки захочеш, ти або твоя підсвідомість. Тихий SOS.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Уяви
Уяви: двері твого кабінету,
Зачинені щільно, і нас під столом,
Де ми по черзі одну сигарету
Пускаємо димом густим у вікно.
І наші тіла, тремтячі і голі:
Укрита волоссям плечей гострота.
Залишені поза призначені ролі.
У тиші думок я цілую вуста.
Крізь ґрати на вікнах сонце морозне
Бавиться іскрами у твоїх очах.
Все, що між нами, це так несерйозно:
Від пʼят до зіниць несерйозно, хоча…
Твій аромат збереже моє тіло,
Від парфумів колись набрякне гортань,
Та все це пусте: я тут і щаслива.
Ми знову у світі безцінних мовчань.
Ми палимо вдвох одну сигарету,
Пальці так ніжно торкаються ребер.
Зупинено час і цілу планету.
Є лиш жага й нескінченна потреба.
Цей кабінет. Двоє оголених нас.
І наш із тобою найбільший секрет.
Та шкода, що в цьому є дивний нюанс:
Ми навіть не палимо вдвох сигарет…
18
37
256
Зустрічами нашими...
Зустрічами нашими вимірюю знов час,
Я знаю: на планеті нема людей, крім нас.
Я бачу: чорні хмари хату твою білу
Обгорнули знову — візьми мої ти крила.
Лети у небо високо, не блукай у мглі —
Буду тебе віддано чекати на землі.
Якщо тобі не спиться, візьми тоді мій сон —
Я гнатиму печалі всі з-під твоїх вікон.
Віддай мені весь біль, віддай свої тривоги,
Клич, якщо терпіти немає більше змоги.
Якщо весь світ збунтується й завʼянуть квіти,
Знай: заради тебе піду я проти світу.
Знов лютує людство у вибуху емоцій —
Що б тут не траплялось, я на твоєму боці.
Якщо тобі самотньо в темряві скорботи,
Скажи — зроблю я все, щоб витягти з болоти.
Якщо тебе образять, зітру його імʼя,
І байдуже, чи важу хоч щось для тебе я.
Ти знаєш, що насправді це більше, ніж слова:
Із серцем вже згоріла давно уся трава.
Молитвами своїми завжди я буду поруч
І дуже-дуже скоро бігтиму ліворуч.
І як би я воліла весь твій забрати біль —
Ти вибач, що насправді я тільки вірна тінь.
Ти вибач: я не сонце, що тебе зігріє,
Та що би не траплялось, я у тебе вірю.
Якщо бракує сил, ти їх візьми у мене,
Бери собі всю кров, спустоши мої вени.
Я знаю, що життя насправді це не казка,
Та всупереч всім болям, ти живи, будь ласка!
17
3
287
Шостий рік
Я стільки разів уже відпускала в небо рябе,
Що всяку надію втратила відпустити тебе.
Я стільки разів чекала на телефонний дзвінок
І стільки разів губилась серед тривожних думок…
Стільки років без тебе тягнулися, наче віки,
Та збережений памʼяттю останній дотик руки...
І досі небо осіннє сповнене тих же тривог,
І скільки разів його малювала, знає лиш Бог.
Я вже подолала безліч доріг, безліч етапів,
Де проклинала та пробачала, різала навпіл…
Я стільки разів тебе відпускала й досі ніяк —
Ти досі мене зігріваєш, світиш, наче маяк.
Я стільки разів молила викреслить дату цю геть
І скільки разів намагалась обдурити я смерть…
Стільки спроб забути крізь роки і кожна з них — марна,
Інколи навіть здається: світ — психічна лікарня.
Я знову палю календар: в датах заточений крик —
Я намагаюсь це відпустить шостий бісовий рік.
03.09.23
11
3
166