Коли вони доїхали вона побачила гарний трьоповерховий будинок. Коли вони зайшли Марк відразу зкомандував:
- Зараз йди вмийся, ванна прямо і на ліво потім підеш в вітальню я каву туди віднесу.
- Добре.
- А ще до речі на поличці чисті рушники, візьмеш собі будь-який.
Адель як він і сказав пішла вмитися на поличці біля раковини й справді лежали чисті рушники. Вона взяла один білого кольору. Від нього приємно пахло трояндами.
Коли вона глянула в дзеркало вона побачила великі сірі очі які здавалися аж занадто червоними, сливова помада ще залишилася на її губах і відтінювала її бліде обличчя, туш з її вій розсипалася, а під очима вже були темні кола, на щоці виднівся синець який злегка проглядався, хоча на її шкірі дуже важко було зробити синець, але цей було видно.
Вона згадала як Дмитро її вдарив долоньою в обличчя. Тоді вона втратила рівновагу і ледь не впала, але Дмитро її підхопив. Адель намагалася вирватися, та він занадто сильно схопив її за плече, а коли вона знову спробувала вирватись, тоді і порвалося її плаття на плечі. Вона зрозуміла як пощастило, що їй на допомогу прийшов Марк. Коли вона згадала ці моменти їй здалося що ноги її не тримають і вона зіперлася на великий білий рукомийник. Адель знову спробувала стати в повний зріст, і повторювала знов і знов:
- Нічого страшного все позаду...
Коли вона повернулася в вітальні нікого не було. А коли прислухалася почула, що в кухні щось шумить. Вона пішла на кухню і побачила як Марк робив каву. Адель злегка кашлянула нібито повідомила про свою присутність.
- Вам допомогти? - Сказала з посмішкою Адель.
- Ні дякую, я сам впораюсь з кавою. - Марк теж обернувся та посміхнувся Адель. - Йди в вітальню там стоїть склянка з бренді спробуй трохи випити, я через кілька хвилин принесу каву, почувайся як вдома.
- Добре.
Адель пішла в вітальню. Вітальня була облаштована в світлих тонах. Велика софа стояла напроти каміна по обох сторонах стояли крісла. Адель сіла на одне з крісел, взяла склянку. Кількома ковтками випила вміси склянки, і залишилася чекати на Марка.
- А ось і кава. - Сказав Марк коли заходив у вітальню, але відразу і замовк коли побачив, що Адель заснула в кріслі. Спочатку він подумав, що її треба розбудити, але коли згадав наскільки була насичена ніч. Марк не міг залишити її в кріслі спати. Він подумав, що треба перенести її на ліжко.
Адель майже відразу заснула міцним сном. Занадто багато різних подій сталось сьогодні...
Марк не знав як вона відреагує, в нього всередені боролися два почуття: правильність і бажання хоча б доторкнутися до неї...
Допивши свою каву він не зводив погляду з Аделаіди... Вагався, але зрозумів, що нічого поганого не буде якщо вона буде спати на зручному ліжку.
Марк взяв Адель на руки. Вона виявилася дуже легенькою. Аделаіда майже відразу закинула руки за шию Марка, і зціпила в замок. Її голова з довгим темним волоссям лягла йому на груди. Його відразу задурманив запах її волосся. Цей запах був схожий на свіжість цитрусових і п'янкий запах квітів.
Він відніс її на другий поверх в свою спальну кімнату. Перед тим як покласти в ліжко він знову вдихнув її аромат, насолоджуючись цим моментом. Аж раптом вона трошки повернула головою посміхнулась і ще міцніше заснула.
Марк почав класти Адель на ліжко, але він не врахував, що вона коли він почав її класти вхопиться в його шию з не баченою силою і наче якір потягне на ліжко. Марк не зміг втриматися на ногах і впав на край ліжка, поруч з Аделаідою. Але цим все незакінчилось... Вона закинула ногу на нього, поклала голову на плече, а її рука ніжно лягла йому на груди.
Він розумів, що треба встати та піти хоч кудись, бо якщо він залишиться ще хоча б на хвилину то не зможе вже точно піти... Але коли Марк почув як зітхнула Адель, і сильніше обійняла рукою. В цей момент Марк зрозумів, що вже нікуди не зможе піти, і просто зручніше ліг, однією рукою накинув ковдру, і у відповідь Марк лагідно обійняв Адель.
Коли Марк зранку відкрив очі він зрозумів, що прокинувся перший, але тривожити сон Аделаіди не наважився...
А ж раптом почув, що її спокійне дихання припинилося вона глибоко зітхнула. Марк швидко зоріентувався і заплющив очі прикинувшись, що спить.
Адель відкрила очі і побачила, що опинилася в геть іншій кімнаті. Вона підняла голову і побачила, що з нею хтось лежить, а точніше вона на комусь лежить. Аделаіда швидко зрозуміла з ким вона, це був Марк...Його зараз вона впізнала, б з тисячі, навіть просто по запаху. Зараз він такий ніжний, спокійний геть не холодний як зазвичай... так не хочеться його турбувати,"Але це неправильно" - лунало в неї в голові. І вона почала знімати ногу з нього беручи опір на руку яка лежала в нього на грудях. Встала з ліжка поправила плаття, і почала шукати клач з довгим ланцюжком в якому лежав телефон. Спустившись на перший поверх вона побачила, що клач лежить як вона і поклала на кріслі. Діставши телефон вона зрозуміла, що він розряджений, аж раптом почула, що хтось спускається по сходах. Обернувшись вона побачила високого, підтягнуто, широкоплечого, темноволосого з зелено-м'ятного кольору очами. Його очі гріли серце, посмішка була такою теплою, що Аделаіда відчула таку спеку неначе опинилася в такій засушливій пустелі, що і дихати немогла, а в його очах бачила рятівних оазис...
Аж раптом Адель зрозуміла, що треба опустити очі, бо якщо цього не зробить не витримає і знепритомніє від цієї спеки. Опустивши трохи очі вона побачила який він... підтягнутий в цій сорочці на якій було розстібнуто перші два чи три ґудзика. -Він був мрією будь-якої жінки. Лунало в голові у Аделаіди.
- Доброго ранку. - Сказав Марк, розтягуючи кожне слово.
- Чому я опинилася в спальні? - Задихаючись сказала Аделаіда.
- Спала. - Дуже м'яко відповів Марк. І посміхнувся.
-Яке право ви мали переносити мене кудись...і тим паче лягати зі мною?..
- По перше ти мій гість, а я завжди роблю найкращі умови перебування для моїх дорогих гостей.
- Коли це я стала "Дорогою" гостею?
- Минулої ночі... - З легким саркастичним смішком сказав Марк.
- Що?..Як?..В...в мене з вами щось було?.. - З розгубленим поглядом запитала Адель запинаючись на кожному слові.
З очей Марка немов забрали все тепло, погляд став зосереджений тільки на Аделаіді.
В цей момент їй стало по справжньому страшно, а коли Марк зробив кілька кроків у перед до Аделаіди, але побачивши її реакцію (розсіяний погляд, кроки назад) він зрозумів, що вона злякалися, і нічого не розуміє.
- Ти справді думаєш, що я на таке здатний? - Зупинившись різким тоном сказав Марк.
- Просто ви так це сказали... - Тихим голосом сказала Адель Марку.
- Ми просто спали!.. - Різко і голосно сказав Марк. - Побачивши як Адель поблідніла Марк одумався і зрозумів, що це вже занадто. - Вибач, що я зірвався і налякав тебе... - Сказав Марк дивлячись прямо в очі Аделаіди.
- Та нічого...все добре. - Сказала Адель і закусила нижню губу.
У Марка весь гнів, переживання, нервовість, все відступило... Його дракувало, що вона на нього діє як заспокійлеве.
- Ти будеш чай чи каву? - Видихнувши повільно сказав Марк.
- Так будь ласка, і ще раз вибачте я не хотіла так погано думати про вас.
- Все забули. Доречі якщо хочеш можеш прийняти душ, та випрати плаття.
- Це було б доречно, але в мене немає з собою змінного одягу та зубної щітки. - Сказала Адель.
- Ну... - Розтягнув Марк. - Припустимо я можу дати тобі мою одну з сорочок вона тобі буде довжиною приблизно як плаття - Сказав Марк дивлячись на фігуру Аделаіди.
- Це було б добре, але я не можу користуватися так вашою добротою.
- По перше я сам дозволив користуватися цими привілеями, тож сорочку можеш взяти будь-яку на другому поверсі в гардеробній, це кімната напроти спальні, а зубна щітка є нова в шухлядці зліва від раковини в ванній кімнаті яка теж на тому ж поверсі, наступні двері по коридору від гардеробної.
- Дуже дякую.
- А ти до речі чим снідаєш?
- Кожен раз по різному...коли що встигну приготувати. - Сказала Аделаіда і почала йти в бік сходів.
- Зрозуміло... - Відповів Марк, і почав йти до кухні. - І про те, що я сказав, що ти дорога гостя, я нічого поганого на думці не мав всі люди кого я запросив до себе додому стають дорогими і повір цих людей дуже мало.
Адель нічого не відповіла просто злегка кивнула.
Аделаіда пройшовши в гардеробну побачила, що всі речі були випрасовані й весіли на тремпелях, все взуття було гарно рзставлене на поличках, а всі шафи й полиці були зроблені з темно-коричневого майже чорного кольору.
Взявши сорочку Адель попрямувала до ванної кімнати. Як і сказав Марк зубна щітка була в шухлядці. Аделаіда прийняла душ переодяглася і спустилася на кухню. В цей час стіл був засервірований, але Марка не було там.
- Марк Аврамович ви тут? - Сказала з тривогою Аделаіда.
- Я, тут. - Сказав Марк спускаючись з заходів і оглядаючи Аделаіду з голови до ніг. Вона була одягнена в його сорочку, її довге волосся було ще вологе - Ти ще не їла?
- Ні. - Тихо відповіла Аделаіда
- Треба було починати снідати. - Сказав Марк.
- Це було б не правильно, хіба не так? - З посмішкою сказала Аделаіда.
- Проходь за стіл. - Сказав Марк дивлячись прямо в очі Аделаіді. Але він швидко відвів погляд.
- Дякую.
Під час сніданку вони мовчали. Вже коли майже закінчили свою трапезу Аделаіда запитала.
- А в вас є зарядка?
- Дивлячись яка... А що таке?
- Я хотіла викликати таксі.
- Я сам тебе відразу. - Швидко відповів Марк.
- Не потрібно турбуватися. - Сказала Аделаіда.
- Давай вирішення цього питання залишеться на мені. - З викликом сказав Марк.
- Все добре, я зрозуміла, що права голосу в мене немає. - Казала крізь сміх Аделаіда. Але й Марк не витримав і засміявся.
Після сніданку Марк і Аделаіда зібралися їхати. Через те, що речі були ще мокрі Аделаіді довелося їхати в сорочці Марка.
- Тобі не холодно? - Запитав Марк дивлячись на те як Адель зімкнула руки в замок, і наче намагалася розігріти на шляху до автомобіля.
- Трошки.
Марк недовго думаючи зняв з себе піджак і вдягнув на Адель. Вона була дуже здивована, але не стала опиратися і лише подякувала.
Всю дорогу вони їхали мовчки і лише коли вони доїхали Аделаіда знову заговорила.
- Дякую ще раз. Якщо б не ви я й не знаю, що зі мною могло статися. - Сказала Аделаіда, і в її очах почали бриніти сльози.
- Все забудь. Все ж добре закінчилося?
- Так.
- Якщо цей тип знову до тебе полізе просто дай мені якось знати і я все владнаю. Домовились?
- Так. - З очей Аделаіди в цей момент прокотилися сльози, за неї тепер є кому вступитися. І той хто не боїться протистояти цьому сину мера Дмитру.
В цю мить Марк дивлячись як сльози капнули з обличчя Аделаіди він не витримав і зробив рішучий крок. Марк зняв з себе кремінь безпеки, а потім і Аделаіди.
Вона не зрозуміла, що він збирається робити. І зрозуміла це по своєму. Вона подумала, що він натякає, що їй вже час іти.
- Вибачте я не знала, що ви аж так не любите жінок які плачуть. - Сказала Аделаіда і взялася за ручку щоб відкрити двері.
Але Марк натиснув перший і заблокував всі двері.
- Що ви робите? - Тривожно запитала Аделаіда.
Але Марк не відповів.
В ньому була зараз немов буря, але він вже чітко знав, що хоче зробити.
Марк простягнув руки до Аделаіди, і притиснув її до себе.
Спочатку вона не могла зрозуміти, що відбувається, але її руки самі потягнулися до нього і обійняли його за торс. Коли вона вдихнула його запах їй здалося, що всі проблеми, негаразди, все зникло, і залишився тільки він.
Марку це принесло спокій якого він так хотів. Кожен раз коли вона дивилася на нього, чи просто була десь поруч, він запитував себе "- Чому вона на мене так діє?". Але відповіді на це ніколи не отримував.
Вони так просиділи всього хвилину, а здавалося, що цілу вічність. Коли Марк відпустив з обіймів Адель вона подумала, що це було занадто, то ж вона шидко віддалилася від нього і вже хотіла йти, але двері були й досі зачинені. Аж раптом Марк промовив.
- Вибач... - На видиху сказав Марк. - Вибач, що не запитав чи ти не проти...
- Ви не маєте вибачатися, обійми - це щирший прояв добра і почуттів... І дякую, мені це пішло на користь. - Сказала Аделаіда.
- Я радий, що ти... що з тобою все добре.- Сказав Марк не відводячи свій погляд від Аделаіди.
- Мені вже час йти. - Сказала Аделаіда.
- А... так, так зараз. - Марк натиснув на кнопку і розблокував двері.
- Дякую вам за все.
- Не має за що.
З цими словами Аделаіда пішла в будинок подруги, а Марк поїхав до себе.