- Допоможи мені, будь ласка! – попросила Катя Щасливчика.
- Звісно, допоможу! – кіт вистрибнув на дерев’яну скриню. – Чим зможу, допоможу. А що тобі треба?
- Через дві години почнеться Новорічний ранок у школі, а в мене із одягу крім позаторішньої сукні немає нічого.
- Це не проблема! – кіт скочив на підлогу. – Відкривай скриню!
- Щасливчику, ти пропонуєш мені вдягнутися в те старе лахміття, що тут знаходиться? – Катя допитливо подивилася на кота.
- Зовсім ні! Ти, напевне, забула, що саме тут лежать чарівні предмети – подарунки Баби-Яги.
- Точно! – дівчинка почала відкривати скриню, але в ту ж секунду зупинилася. – Щасливчику, ти впевнений, що це не черговий підступ кістяної ноги?
- На всі сто! Довірся мені!
          Катя відкрила дерев’яну скриню і дістала звідти шкатулку і гребінець. Щасливчик вистрибнув дівчинці на руки.
- А ну ж бо подивімося, що це! – кіт став пильно розглядати чарівні предмети. – А якщо відкрити цю чаруючу штуку? – Катя знизала плечима і за мить, після того, як Щасливчик відкрив шкатулку, опинилася в величній і неперевершеній сукні.
- Овва! – дівчинка завмерла від подиву. – Вона така довга. В ній я обов’язково впаду прямо на святкуванні. Можливо, варто спробувати щось інше?
          Щасливчик раз за разом відкривав шкатулку, а Катя знову і знову опинялася в новій одяганці. Нарешті вона мовила:
- Ну от, думаю костюм ковбойки мені підійде. Шкода тільки, що в мене таке коротке волосся.
- Катю, не сумуй! Ти й так красуня! – кіт вистрибнув на скриню і сів поряд з дівчинкою. – А давай я тебе причешу!
- Давай!
          Матвієнко просто сиділа і розглядала чарівну шкатулку. Щасливчик ніжно розчісував коротке волосся дівчинки.
- Катю! – несподівано скрикнув кіт. – Ти навіть уявити собі не можеш!
- Що таке? – дівчинка схопилася з місця  і підбігла до старого раритетного дзеркала, що висіло на стіні. – Щасливчику, що це? Звідки у мене взялася така довга коса?
- А ти ще не здогадалася? – кіт широко посміхнувся. – Я ж причесав тебе чарівним гребінцем – подарунком Баби-Яги.
- У мене просто немає слів! – Катя взяла кота на руки. – Щасливчику, ти – мій герой!
- Та що ти, це все Баба-Яга. Невже вона вирішила доброю стати?
- Всяке буває.
- Та не в її випадку. Скільки часу вона була злою, черствою і бездушною.
- Скільки часу?.. – Катя рефлекторно поглянула на наручний годинник. – Ой, Щасливчику, запізнююсь! Новорічний ранок от-от почнеться, а я ще не одягнена.
- Заспокойся! – кіт подивився на дівчинку. – Не панікуй! Пропоную тобі піти на свято одразу в карнавальному костюмі.
          Катя так і зробила. Коли Матвієнко увійшла до зали, усі присутні завмерли від здивування. Кожен хотів з нею потанцювати. А наприкінці Новорічного ранку Катю вибрали королевою свята. Дівчата дуже заздрили їй і кидали в її адресу гострі слова.
- Думаєш, якщо ти відмінниця і королева свята, значить, тобі все дозволено?
         Але Катя не звертала ні на кого уваги. Вона отримала свій табель з хорошими оцінками і масу задоволення від Новорічного ранку.
         Ввечері Матвієнко разом із Щасливчиком піднялася на горище. «Загнавши» свій костюм назад у шкатулку, дівчинка мовила:
- Навіть не знаю, коли знову зможу її відкрити.
- Не засмучуйся! Попереду ще так багато свят! – кіт попрямував до виходу.
- Щасливчику, куди ти?
- Катю, всі твої мрії на цей рік уже здійснилися. Я тобі більше не потрібен.
- Щасливчику, будь ласка, не зникай! – дівчинка присіла разом з котом. – Я люблю тебе! Залишися, будь ласка, зі мною!
- Справді? – кіт подивився Каті в очі.  – Ти мене любиш? – Дівчинка кивнула. – Я теж тебе люблю! – Щасливчик вистрибнув Каті на руки, і Матвієнко міцно обійняла свого друга.
- Так ходімо в будинок чай пити! Я нарешті познайомлю тебе зі своєю сім’єю!
- Ходімо!
          Катя була по-справжньому щаслива. Усі її мрії на цей рік уже здійснилися. За чаюванням вона згадала відому приказку «Як зустрінеш Новий Рік, так його і проведеш». Хоч сьогодні було тільки 28 грудня, дівчинка була впевнена, що наступний рік стане кращим, ніж цей. Адже у неї з’явився справжній друг. А справжні друзі, як відомо, – цінний скарб!