Ранком Катя збиралася до школи і ще раз глянула в календар. Це останній навчальний тиждень перед зимовими канікулами. І, до речі, найважчий. Цього тижня одні контрольні роботи. От і сьогодні, наприклад, з інформатики, історії та зарубіжної літератури.
         Каті дуже хотілося мати гарні оцінки в табелі. Забажала вона цього тільки зараз і тому дуже ретельно готувалася до контрольних робіт. Але все знати неможливо. Так само і те, які запитання зустрінуться на контрольній. Тому дівчинка взяла з собою кота.
          Перший урок – інформатика. Грізний учитель підняв Катю з місця. Вона була наполохана, але на поміч прийшов Щасливчик. Він вистрибнув на плече інформатика і почав йому на вухо нашіптувати потрібні запитання. Те саме з вуст учителя чула Катя і правильно відповідала. Після останньої відповіді інформатик сказав:
- Молодець, Катю! Сідай, 12!
- Ура! – скрикнула дівчинка на весь клас. – Ой, вибачте, Семене Миколайовичу!
- Та нічого! – грізний учитель посміхнувся.
          Так пройшов перший урок. За ним другий, третій, четвертий… Сьогодні Катя була дуже задоволена собою. А в першу чергу, звісно, своїм пухнастим другом. Додому дівчинка прийшла весела, як ніколи. І, до речі, дуже голодна.
          Вечоріло. Катя взяла Щасливчика на руки і піднялася з ним на горище. Дівчинка не припиняла згадувати сьогоднішній день. Несподівано на балконі почулося нестерпне БА-БАХ! І хтось тяжко застогнав.
- Катю, що це? – Щасливчик нашорошив свої вуха.
- Не знаю. Напевне, знову хтось бухнувся на мій балкон. Треба подивитися.
          Світло було увімкнене. Дівчинка та кіт визирнули із-за дверей.
- Ой, лишенько! Це ж моя минула хазяйка. – Щасливчик сховався, а Катя прикипіла до підлоги.
- Чого завмерла? Ніколи Баби-Яги не бачила?
- Та, власне, не бачила. Але багато про них, тобто про вас читала… І навіть мріяла з вами познайомитися! – усміхнена Катя не без остраху мацнула холодну руку кістяної ноги.
- Невже? – Баба-Яга недовірливо зиркнула на дівчинку. – Тоді, може, ти поможеш мені мітлу полагодити? Вона знову зламалася.
- Звісно ж, допоможу! Про що мова? – і Катя гайнула в дідусеву майстерню.
          Любов дівчинки до майстрування нарешті стала їй у пригоді. Вона дуже скоро впоралася з роботою. Після цього вдячна Баба-Яга сказала:
- Дякую тобі, добра дівчинко! За те, що не злякалася мене і не залишила у біді. Я хочу тебе винагородити і подарувати шкатулку та гребінець. Вони не прості, а чарівні. Упевнена, тобі сподобаються.
- Дякую вам за такий щедрий дарунок. І хоч я не зовсім розумію, в чому їхня сила, та все-одно дуже вдячна! Дякую!
          На цій щасливій ноті Баба-Яга полетіла, а у Каті в руках опинилися чарівні шкатулка і гребінець.
- Навіть не знаю, вірити їй чи ні. – промовила дівчинка.
- І я не знаю. – Щасливчик вийшов зі сховку.
- Можливо, вона й не така погана. Як кажуть, треба спочатку добре пізнати людину, а потім робити висновки. – Катя  зітхнула, потім ще раз подивилася на подарунки Баби-Яги і сховала в дерев’яну скриню. – Хай тут поки що полежать, про всяк випадок!