Двері
Потоп
Ті, що залишилися
Пам'ять
Потоп
Вода почала підніматися.Спочатку я подумала, що це дощ.Але вона не падала з неба.Вона текла з-під дверей.Тонкою смугою просочувалася в кімнату, а потім її ставало дедалі більше.-Що відбувається? - закричала дівчина.Жінки мовчали.Ми побігли до іншого виходу.Я не пам'ятала, щоб у нашому будинку були другі двері.Але вони були.Масивні, старі, з металевою ручкою.За ними чувся шум води.-Не відкривай, -сказала найстарша.Я подивилася на неї.- Ви ж сказали, що випустите нас.- Я сказала, що ви зможете вийти.- Тоді чому ви нас не випускаєте?Жінка нічого не відповіла.Я відчинила двері.Вода вдарила в нас із такою силою, що ми відлетіли назад.За дверима не було двору.Там була вулиця.Але вся вулиця була під водою Вода доходила майже до дахів будинків.І десь посеред цього потопу стояла та сама істота.Тепер я могла її роздивитися.Вона нагадувала велику дику кішку, але в її очах було щось людське.Вона дивилася на мене.- Ворота, -сказала вона.-Які ворота?Вона повернула голову.Я побачила величезні металеві ворота в кінці вулиці.Вони були зачинені.- Відкрий їх.- Навіщо?Істота гаркнула- Бо це ви їх зачинили.Я не знала, що робити.Але вода вже доходила нам до колін.Ми вийшли.Я йшла вперед, а дівчина трималася за мою руку.Коли ми підійшли до воріт, я побачила на них дивні знаки.І серед них — знайомий символ.Маленький круг із рискою посередині.Такий самий знак був намальований на стіні моєї кімнати.Я торкнулася воріт.Вони відчинилися.Вода раптом почала зникати.Наче її хтось висмоктував із землі.На дні залишилися речі.Дитяча іграшка.Старий ключ.Порвана сукня.І фотографія.Я підняла її.На фотографії стояли дві дівчини.Я і та, що була поруч зі мною.Ми були молодшими.Значно молодшими.Позаду нас стояли три жінки.Я перевернула фотографію.На звороті було написано:«Ви обіцяли повернутися».- Це неможливо, - прошепотіла я.Дівчина вихопила фотографію з моїх рук.Вона зблідла.-Я їх не знаю.-Але ти на фотографії.-Я знаю.Вона подивилася на мене.-Я не пам'ятаю цього дня.З-за нашої спини почувся голос істоти.- Саме тому ви тут.Я обернулася.Але її вже не було.
© Анастасія ,
книга «"Двері які не відпускають "».
Ті, що залишилися
Коментарі