Ті, що залишилися
Коли ми повернулися до будинку, три жінки чекали на нас.Цього разу вони сиділи за столом.Перед кожною стояла чашка.Наче нічого не сталося.- Ви знали про ворота, -сказала я.Ніхто не відповів.- Ви знали про воду.Тиша.- І про фотографію.Найстарша жінка підняла очі.- Ти починаєш згадувати.- Що згадувати? Себе?Мене охопила лють.Я схопила чашку зі столу й жбурнула її в стіну.-Випустіть нас!Жінка лише похитала головою.-Ви вже виходили.- Коли?!-Багато разів.Дівчина стала поруч зі мною.- Не слухай їх.Я подивилася на неї.Вона тремтіла.- Вони хочуть нас заплутати. Можливо, вона мала рацію.Можливо, нам просто потрібно було чинити опір.Я кинулася на одну з жінок.Все сталося дуже швидко.Крики.Удари.Кров.Дівчина приєдналася до мене.Ми били їх так, наче вони були винні в усьому, що з нами сталося.Одна з жінок впала на підлогу.Я не зупинялася.Поки дівчина не схопила мене за руку.- Досить.Я важко дихала.На підлозі лежала жінка.Вона дивилася на мене.І посміхалася.Не від болю.Наче саме цього й чекала.- Тепер ти готова,- прошепотіла вона.Я відступила.-До чого?Жінка нічого не відповіла.Вона лише подивилася за мою спину.Я обернулася.Дівчина стояла біля дверей. Але її обличчя було дивним.На секунду мені здалося, що я бачу там чуже обличчя.Я моргнула.І все зникло.Тієї ночі ми заснули.А вранці прокинулися від шуму дверей.Три жінки виходили з будинку. -Ви куди?- закричала я.Вони не відповіли.Я побігла за ними.-Ви ж обіцяли нас випустити!Найстарша зупинилася.Повільно повернулася.- Ми вас і не тримали.Двері зачинилися.Я кинулася до них.Відчинила.За ними був коридор.Я зробила крок.І знову опинилася в кімнаті.Тоді вперше зрозуміла:жінки могли вийти.Ми - ні.Я подивилася на дівчину.Вона стояла нерухомо.-Ти знала? -запитала я.Вона мовчала.-Ти знала, що вони можуть вийти?Вона підняла на мене очі.І сказала:-Я знала, що одного дня ти все згадаєш.
Коментарі