Пролог
Незапланований свідок
Думки
Погоня
Незапланований свідок
Я їхав з дому свого друга Василя, з одеси, до самих окраїн Донбаса. Щоб поїхатидо друга, а я доречі працював  програмістом, відпрацював весь тиждень за ту одну п'ятницю.
Дорога була не близька, і щоб зберегти час я поїхав дорогою біля лісу.
Дорога була жахлива. Я вже звик до рівної міської автостради. Час від часу машину підкидало через ями. І тут машину дуже сильно підкинуло і почало заносити.
Я зупинив машину й вийшов глянути що сталось. Переднє колесо було пробито й не в одному місці. З багажнику я дістав запаску й пару інструментів.
Коли я вже збирався залазити назад в машину, де вже було замінене колесо, то почув десь трохи в гущині чиїсь голоси. Цікавість взяла гору і я двигув в ліс.
Трохи пройшовши я побачив три тачкі. Голоси чулись все ближче й ближче, а небо ставало темніше. І ось вони, я побачив шістьох людей. Один був з кейсом, інший тримав пачку тисячу доларових купюр, а залишок стояли по боках, тримаючи пістолети, вроді ПМи.
Той, що з кейсом, відкрив кейс і дістав якусь залізну посудину, схожу на термос. Щось пробурмотівши під носа, він вголос сказав «ось це - кивнув на посудину - вбиває майже під час доторку,  і троє моїх здохло, пока достали цю фігню, блін, такшо бабки на перед. Якшо захочеш більше, цього куча в лабораторії X12».
Інший же просто кинув бабки й забрав кейс, і сказав « мочіть ідіота»
Відразу після цього  роздались декілька пострілів і «продавець» впав на холодну землю.
Доки почалась перестрілка між одними й іншими я рвонув, і напевно це мене і видало.
За мною в землю потрапило кілька куль, а опісля почулось шелестіння трави.
Вибігши до дороги я вскочив у машину й повернув ключ. Вже не боячись ям я вижав педаль газу в підлогу. В зеркало заднього виду я бачив як з лісу вибіг мужик, і почав цілитись, але підійшов інший й опустив руку стрілка.
© Артем Процан,
книга «Донбаська зона».
Коментарі