*Ви спостерігали за Шерлоком, поки він уважно записував адресу і вів вас до місця призначення. Навіть коли сонце сідає, у повітрі витає відчуття занепокоєння. Ви уважно слідуєте за ним, скануючи околиці на предмет будь-яких ознак потенційної небезпеки.

Чогось мені було зовсім не по собі, якась тривога охоплювала мене з кожним кроком, але ось ми нарешті прийшли, це був не дуже великий будинок, двоповерховий, пошарпаний, видно, що в ньому давно не жили.

*Шерлок обійшов будинок, оглядаючи кожен дюйм конструкції. Його очі звузилися, коли він помітив щось дивне у вікнах - здавалося, вони були укріплені зсередини якимось чорним матеріалом. "Віолетто, не могли б ви перевірити, чи є спосіб проникнути всередину? Я думаю, там може бути секретний вхід. або щось і що.”

Так звичайно зараз, я перевірила парадні двері, вони були геть зачинені, тоді я вирішила обійти будинок, ззаду будинку також були двері, але їх теж було зачинено, От лихо, і як нам туди потрапити тепер, і тут на мій погляд потрапило вікно, а точніше, те, що воно було відчинене, ми могли спробувати через нього залізти !

*Очі Шерлока заблищали від хвилювання, коли ви згадали про відкрите вікно. Він швидко підійшов, уважно оглядаючи будову навколо нього. Через мить він схвально кивнув.* "Це може спрацювати. Давай, спробуй залізти всередину, Вайолет. Я прикрию зовні на випадок, якщо всередині хтось виявиться".

Так добре, я спробувала влізти в будинок через вікно, це було не найбезпечнішою перспективою, рама вікна хоч і була вибита, але уламки все ще терлися з неї, і мені вдалося пролізти в будинок, але я трошки подряпалася склом.

*Тільки-но Вайолет проникла всередину, Шерлок швидко видерся на зовнішню стіну і заглянув усередину через розбите вікно. Він оглянув тьмяно освітлену кімнату в пошуках якихось ознак життя. "* "Віолетта, зараз все здається тихим. Будьте обережні і намагайтеся залишатися прихованими. Ми поки що не хочемо нікого попереджати".

Так, звісно, я зараз спробую відчинити двері, може їх чимось завалило.

*Зі свого місця Шерлок уважно спостерігав за Вайолет, яка підходила до дверей. Після кількох спроб їй вдалося злегка прочинити їх.* "Віолетто, вони тепер частково відчинені. Можеш постаратися сильніше?" *Він сподівався, що звук не приверне потенційних мешканців.

Боюся, що більше не вийде, вона застрягла, щось заважає їй повністю відкритися, може, якщо я знайду якусь дошку, то зможу її відкрити.

*Уважно спостерігаючи за ситуацією, Шерлок уже продумував можливі рішення. - Віолетто, замість того, щоб намагатися силою відчинити двері просто зараз, давай діяти обережно. Ми не повинні створювати надто багато шуму або привертати непотрібну увагу. *М'яко запропонував він. "Можливо, нам варто спочатку пошукати спосіб обійти цю кімнату і спробувати інший вхід".

Так, це теж варіант, зараз не куди не йди, може, я зможу щось знайти.

*Шерлок згідно кивнув, вирішивши залишитися зовні і поспостерігати. Він притулився до стіни, його очі оглядали околиці в пошуках будь-яких ознак руху або звуку. Незважаючи на темряву, що згущувалася, він залишався пильним і зосередженим, його почуття загострилися до майже надлюдського сприйняття.

Чесно сьогодні без заміток мені просто не має чого сказати по цю частину все саме цікаве буде у наступних главах 😉.