Вдома, у місті, Міра і Тоня проводять багато часу зі своїми друзями-натуристами. Вони дізнаються, що ті теж люблять вільний секс.

Але наближається осінь, їм треба повертатися до школи. Як вони це переживуть, зовсім відвикнувши за літо носити туфлі та сукні?

"Буде важко", – каже Тоня.

"Ми виживемо. Бували й гірші часи, ніж зараз. Принаймні ми зможемо ходити босоніж на перервах і, можливо, на уроках фізкультури".

"І ніколи не носити білизну. Ніхто про це не дізнається, але ми відчуватимемо".

"Правда! Так ми почуватимемося вільніше, набагато природніше!"

"І ми все одно будемо голими і займатимемося сексом вдома і в натуристському клубі".

***

Одного разу, коли Міра сидить за столом у класі і жує бутерброд, Тоня підходить до неї зі знервованим виглядом.

"Що трапилося, сестронько?"

"Я більше не можу це терпіти. Треба починати змінювати нашу школу. Почати, мабуть, з однокласників".

"Я б з радістю. Але як ми це зробимо?"

І справді, вони обидва ходять босоніж на перервах (та й під час більшості уроків, бо вчителі зазвичай не заперечують), а також на фізкультурі. Однокласники приймають їх такими, але ніхто не намагається приєднатися до них.

"Ми маємо переконувати їх за межами школи, по одному або невеликими групами".

"Ти додаєш питань, сестро, а не зменшуєш їх. Тепер ми маємо: як, коли, де, хто перший?"

"Я б почала з наших найближчих друзів. Наприклад, з Мікі".

"Так!" – "І тоді нам лишається відповісти лише на три питання: як, де і коли".

***

Наступного тижня в школі Міра зустрічає Мікі. Він самотньо сидить на краєчку лавки в їдальні.

"Привіт! Чекаєш на когось?"

"Ні на кого конкретно. Можна вважати, що я чекаю на тебе", – посміхається він.

Він подобається Мірі, і інколи їй здається, що вона йому теж.

"Тоді я маю для тебе несподівану пропозицію. Ти не проти прогулятися трохи разом зі мною після школи? Або разом зі мною і Тонею?"

Мікі широко посміхається. "Ти мене купила! Я за вас обох".

Вони разом ідуть зі школи додому. У парку неподалік вони сідають на траву й обговорюють плани на майбутнє. Дівчата босі з останнього уроку, Мікі роззувся одразу після школи.

"Ви божевільні, дівчата, – каже він, ворушачи пальцями ніг, – але я з вами. Це справді приємно".

"Ти ще навіть не уявляєш, наскільки ми божевільні. Але скоро дізнаєшся!"

"Це буде важко, – каже Міра. "Всі вважатимуть це чудернацьким і божевільним, і, можливо, нам не вдасться переконати всіх наших однокласників".

"Ви занадто швидко біжите, дівчата! – заперечує Мікі. – Закінчіть хоча б мене перекнувати!"

"Вибач. Ти маєш рацію".

І найближчими вихідними вони беруть його з собою до натуристського клубу.

***

Після Мікі – Сем, потім Джоан. Потім неофіти починають запрошувати своїх друзів. Когось приводять до клубу, когось запрошують додому, до когось приходять самі. Одне по одному, до Нового року весь клас навертається до нового способу життя (і це починає також поширюватися на сусідні класи).

Вчителі, звісно, помічають, що тепер майже всі діти в класі воліють ходити босоніж, але не надають цьому особливого значення. Ці підлітки завжди вигадують якісь нові дивні виклики. У них немає проблем з навчанням, тож навіщо напружуватися?

Вони мусять зробити наступний крок.

Вони вже постійно зустрічаються після школи, щоб разом робити домашні завдання, то групами, а то й усім класом, коли вдається знайти місце. Вони цілком комфортно почуваються голими одне з одним, разом навчаються, спілкуються, обіймаються і подеколи займаються сексом. Але це все за межами школи. Їм потрібно перенести це всередину.

Для наступного кроку вони обирають місіс Морріс, наймолодшу і найдружелюбнішу жінку серед їхніх вчителів.

***

"Місіс Морріс? Можна з вами поговорити?" Міра застала її перед початком уроку. Майже всі однокласники пропонували їй свою підтримку під час розмови, але Міра вирішила, що віч-на-віч їм обом буде найкомфортніше.

"Звичайно, люба. Щось трапилося?" Місіс Морріс обертається до неї, посміхаючись. Вона молода і вродлива, Міра не може перестати уявляти її оголеною.

"Я маю в дечому зізнатися. В одній великій справі. Ви навіть можете подумати, що я божевільна, але я запевняю вас, що це не так. Я просто сподіваюся, що ви мені повірите..."

Місіс Морріс стає серйозною та уважною. "Гаразд, Мірі, ти повністю захопила мою увагу. Я тебе слухаю. Обіцяю, що зроблю все можливе, щоб зрозуміти і підтримати тебе".

"Можливо, ви помітили, що ми з друзями ходимо в школі босоніж, стільки часу, скільки можливо".

"Ну так, ми всі помітили, всі вчителі. Ми не бачимо в тому жодної проблеми, оскільки ви всі залишаєтеся досить розсудливими". Місіс Морріс посміхається. "Насправді, мені самій дуже подобається ходити босоніж, просто шкільний дрес-код забороняє мені робити це тут".

"Тож я мала рацію, що звернулася до вас першою". Мірі робить паузу, підбираючи слова. "Ходити босоніж – це ще не все."

"Не все? А що ще?"

"Ми всі, весь клас – натуристи. Ми проводимо багато часу голі один з одним після школи. – Мірі переводить подих. – І ми хочемо бути голими і в школі теж".

Ось так. Слова були сказані.

Повисла пауза. Місіс Морріс гарячково підбирає відповідь. Мірі чекає.

"Ну... – Місіс Морріс виграє собі трохи часу. – Дай мені трохи подумати... Отже, ви вже тривалий час перебуваєте між собою голі, і вас всіх це влаштовує. Так?" – "Так."

"Тож те, що ви будете голими на уроках, насправді вже нічого не змінює... Хм..." Місіс Морріс думає. Міра чекає. Їй подобається хід думок її вчительки.

"Гаразд, – вирішує місіс Морріс. – Слухай мене, люба. Я готова піти вам назустріч".

Вона готова? Міра мовчки танцює всередині себе.

"Слухай уважно, – місіс Морріс хмуриться, вона чимось стурбована. – Для таких речей потрібне рішення шкільної ради, підкріплене проханнями всіх ваших батьків. Я готова піти на ризик і провести експеримент по тихому, але якщо хоч хтось про це дізнається, мене вижбурнуть звідси одразу, просто до самого Місяця. Ти розумієш?" – "Так, повністю, місіс Морріс."

"Я готова дозволити вам усім бути голими на моїх уроках, але з однією умовою: жодного слова, жодного звуку назовні. Інакше все стане жахливим дуже швидко і глибоко. Ви зрозуміли?" – "Так, місіс Морріс."

"Тож іди і передай умови своїм однокласникам. Домовилися?" – "Згода, місіс Морріс".

Вони потискають одна одній руки. "Я чекаю на вас усіх на урок за розкладом, через півгодини".

За півгодини вони всі на місці. Місіс Морріс оглядає клас. "Всі тут? Чудово." Вона замикає двері класу зсередини. "Я сказала в учительській, що у вас сьогодні важливий тест, тож ніхто не повинен нас відволікати".

"Ну, – продовжує вона. – Мірі говорила зі мною і, гадаю, передала вам мої слова. Тож не гайнуймо часу. Хто хоче бути тут голим, може роздягатися за бажанням".

Хвилинна пауза. Мірі та Тоня, широко посміхаючись, скидають одяг. Мікі слідує за ними. І інші. І за кілька хвилин увесь клас сидить голий. "Ого... – Місіс Морріс зачаровано дивиться на них. – Я до останнього не вірила повністю. Що ж... Здається, тепер тільки я не вписуюсь в загальну картину".

Вона на мить зупиняється, потім рішуче скидає з себе одяг і роззувається. Вона стоїть перед ними повністю гола. Мірі вважає, що у своїх фантазіях вона значно недооцінювала тіло вчительки.

"Отже, – місіс Морріс проходить перед ними, – історія про тест, звичайно, була тільки маскуванням. Продовжуємо з попередньої теми. Відкрийте свої підручники на сторінці 86..."

***

Наступного дня Міра наздоганяє пані Морріс після уроків.

"Привіт, – широко посміхається жінка, – ну як все пройшло? Усе гаразд?"

"Все було просто чудово, – Міра щасливо зітхає. – Ми готові перейти до наступного етапу!"

"Чудова новина! – місіс Морріс аж сяє. – Я така рада, що ми змогли порозумітися! Отже, як щодо плану? Ви вже визначилися з датою наступного експерименту?"

"Я думаю, що графік нам не потрібен, просто дайте нам знати, коли вам буде зручно".

"Тоді давайте просто зробимо всі мої заняття дружніми до натуристів, без винятку. Тільки, будь ласка, пам'ятайте: ні слова назовні!"

"Спасибі! Обіцяємо. Тоді наступний крок".

"Ще один крок?"

"Так. Хто з учителів, на вашу думку, був би найзрозумілішим, щоб вислухати наше прохання наступним?"

"Ну... – місіс Морріс задумується на хвилину. – Я б запропонувала пана Бакмана".

"Дуже дякую."

***

Через два місяці пан Хіггс, директор школи, проводить планове засідання шкільної ради. Вони обговорюють навчальні програми, потім планують весняні канікули, потім говорять про фінанси, оті всі звичайні нудні речі. Аж раптом пан Хіггс зупиняється і дивиться на них.

"У мене на порядку денному ще одне питання", – каже він. "Хто з вас викладає в 6-А класі? Підніміть руки, будь ласка".

Піднімається з десяток рук.

"Гаразд, чудово. Здається, ви всі тут, нікого не бракує... А тепер питання: хто з вас проводить свої заняття з учнями голяка?"

Коротка пауза. Місіс Морріс встає. Потім містер Бакман. Потім, один за одним, вони всі встають перед директором.

"Без жодного винятку... Що ж..." Містер Хіггс примружується, потім хитро посміхається. "Отже, колеги, я вважаю, що ми повинні прийняти реальність і перейти на легальний стан!"

Наступного тижня всім учням, які хочуть відвідувати уроки голими, офіційно дозволено це робити.

***

Ще один навчальний рік закінчився, діти роз'їжджаються на літні канікули. Більшість учнів та вчителів ходять голі й босі, а решта подумують про те, щоб приєднатися до більшості.

Міра, Тоня і Мікі обіймаються за воротами школи.

"Що тепер?"

"Давай влаштуємо прощальну секс-вечірку!"

"Не бачу жодних проблем. Тільки ми втрьох, чи запросимо ще когось? Але тоді це буде оргія на весь клас, я впевнений!"

"Нехай буде оргія!"

"А що потім?"

"Ну, побачимо, коли воно прийде."

Вони виходять на вулицю, босі, голі і щасливі.