ذاتى المنكسرة
صرخة صامتة خرجت من اعماقى ..غصة مؤلمة تنتصف حلقى.اشواك مزروعة فى طريقى. ايادى تسحبنى للظلام. لم اعد اقاوم .استسلمت سأتركها تسحبنى اكثر.سأنتظر الموت المحتم..اري فى صحوتى واحلامى وحوش تمزقنى من الاعماق .لا احد يهتم.لا احد يفهم.لا احد يرى حزنى .اولائك الاشخاص الذين من المفترض بهم ان يروا حزنى لا يهتمون..سأتظاهر بأننى بخير حتى النهاية .حتى الموت Mary_Yeol
2018-06-03 05:22:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3241
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2240