ذاتى المنكسرة
صرخة صامتة خرجت من اعماقى ..غصة مؤلمة تنتصف حلقى.اشواك مزروعة فى طريقى. ايادى تسحبنى للظلام. لم اعد اقاوم .استسلمت سأتركها تسحبنى اكثر.سأنتظر الموت المحتم..اري فى صحوتى واحلامى وحوش تمزقنى من الاعماق .لا احد يهتم.لا احد يفهم.لا احد يرى حزنى .اولائك الاشخاص الذين من المفترض بهم ان يروا حزنى لا يهتمون..سأتظاهر بأننى بخير حتى النهاية .حتى الموت Mary_Yeol
2018-06-03 05:22:05
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2204
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6221