Paradisus maculatur - Заплямований рай
Бо ж, небеса себе заплямували,
Тінями повні, брудом нелюдським,
Який збирається чорнезними жмутами,
І падає у душі огнєвим,
Котрі горять жагою до пізнання,
Все хочуть поламати і змінить,
Розбивши скелю величезними шматами,
Перевернувши з ніг до голови,
Міцний порядок, що панує у тій хаті,
Гуртóм великим, а буває що й самий,
У полі залишається герой,
І робить щось, і б'є в лице когось.
А як горить борець лише єдиний,
То швидко трапить у полон до темрятини
Без наднадійної і кріпкої опори
Котру брати собою би робили.
Тінями повні, брудом нелюдським,
Який збирається чорнезними жмутами,
І падає у душі огнєвим,
Котрі горять жагою до пізнання,
Все хочуть поламати і змінить,
Розбивши скелю величезними шматами,
Перевернувши з ніг до голови,
Міцний порядок, що панує у тій хаті,
Гуртóм великим, а буває що й самий,
У полі залишається герой,
І робить щось, і б'є в лице когось.
А як горить борець лише єдиний,
То швидко трапить у полон до темрятини
Без наднадійної і кріпкої опори
Котру брати собою би робили.
Коментарі