Rebellionis - Повстання
Якби ж ти знала, дружбо моя воле,
Болить як в мене часто голова,
Коли збагну, що втратити свободи,
В залізну клітку, гнити там щодня,
Під тінями страшенної неволі,
І чути голос смерти десь здаля,
Спинивши найбурхливіші потоки,
Щомиті можу втрапити і я,
Коли офірують комусь некрозне тіло,
Готують, щоб відправить на той світ,
Єдину й життєдайну силу — душу,
Ганебно втрачену вперед на тисяч літ.
А потім крутиш в голові лихий сюжет,
Коли погас промокнутий запал,
Котрим жививсь мордований поет,
Куди сховалася нескорена мораль?
В болото утікла, а чи за пагорб?
Чекає іншої можливости? Ту мить,
Аби повстати ярою в огні,
Із попелу страшного покарання —
Кінця свободи? Думаю, що ні,
Бо ще у муках корчуться, страждають
Щодуху людську мову відбирають
Бо ще не заряснів святий огень
Котрий ознаменує новий день
Болить як в мене часто голова,
Коли збагну, що втратити свободи,
В залізну клітку, гнити там щодня,
Під тінями страшенної неволі,
І чути голос смерти десь здаля,
Спинивши найбурхливіші потоки,
Щомиті можу втрапити і я,
Коли офірують комусь некрозне тіло,
Готують, щоб відправить на той світ,
Єдину й життєдайну силу — душу,
Ганебно втрачену вперед на тисяч літ.
А потім крутиш в голові лихий сюжет,
Коли погас промокнутий запал,
Котрим жививсь мордований поет,
Куди сховалася нескорена мораль?
В болото утікла, а чи за пагорб?
Чекає іншої можливости? Ту мить,
Аби повстати ярою в огні,
Із попелу страшного покарання —
Кінця свободи? Думаю, що ні,
Бо ще у муках корчуться, страждають
Щодуху людську мову відбирають
Бо ще не заряснів святий огень
Котрий ознаменує новий день
Коментарі