Серце з кров'ю
Eurus Peroy
Моє криваве серце плаче Із сліз тече болі потік Мій пульс наче скажений скаче А, ні, здалось.. Він вже застиг Не знаю що страшніше чути Біль до крові й вагу повік Чи мертву тишу в сердці-крижі Не ясно скільки літ йому одрік Той старець з бородою й сивим віком Я знаю біль і знаю страх Я чула крижу і вогонь у факелах Але ще пам'ятаю я і щастя І вірю, скоро.. Дуже скоро вже перемога буде нам І знов обіймемо ми близьких Мы вип' єм чай, з'їмо з борщем шашлик Я бачу сльози, вже не болю Бачу усмішки від душі.....
2022-11-16 21:26:48
1
0
Інші категорії
Вірші в прозі Історичні Ода Радісні вірші Вірші до свят Любовні
Інші поети
Prys Nikоlay
@Kanibalus
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4086
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12467