Два миттєвих удара меча Віндікса дзвінко пройшлися іскрами, неначе від зіткнення напильників, по легкому металевому спису Листопада, який був поставлений у захисну позицію - зчепивши дуелянтів.
- І де твоя справедливість? - вигукнув тиран у пориві гніву, під час намагання проламати блокуючий маневр. - Милосердя?
- Справедливість? Милосердя? - трохи здивовано перепитав повстанець холоднокровним, розміреним тоном. - Таке саме, яке ти вчинив до решти похожих до тебе "сценаристів".
         Зненацько деспот перервав атаку і двома стрибками назад встиг уникнути широко - радіусного, розмашистого удара Листопада; та тим самим вернувся за куліси.
          Бойовий хід Віндікса технічно був дуже схожим з танцем "Сальса"  через ортопедичну підошву; виконаного на біс з бойовими елементами, які проявлялися коли пірнав на пласкостопну ногу, під час найгострішого моменту задля спроби нанесення нищівного удара по ворогу разом з миттєвим відступом.
           Дзінь... - пролунав ще один відголос блискавичного нападу деспота, тепер з тилу.
           Швидкий блок знову спинив нищівний удар Віндікса, цього разу на півшляху.
- Чому б тобі просто не здатися? - продовжив тиран стараючись вивести з себе повстанця. - Опале листя?
            Листопад скосив дугоподібні брови, і власним несподіваним маневром миттєво зробив довгий крок вліво, і прибрав спис.
            Віндікс пролетів над умовним рингом, по дорозі пробігшись через калюжу власного поту, за кулісами.
            Звук кишенькової перемоги долетів до повстанця, але це його ніяк не втішало.
            Так, звісно, завдяки цій дії туман більше розвіявся і не настільки маневрений, гнучкий Віндікс втрачав поле для проведення власних дестабілізуючих дій. Тепер витрачаючи більше енергії, а із іншого боку, якщо бій буде надалі продовжуватися з такими темпами, то сміливо перетвориться у ще одне побоїще між повстанцями, та коаліцією. Про перемир'я можна буде забути.
             Нестримний нервовий сміх роздався з тумана, по всій галявині; по смороду поту можна було визначити епіцентр шлейфу. Він знаходився приблизно за 15 - 20 метрів від Листопада.
- Де твоя рішучість... впертість... завзятість... Опале листя? - уривчасто вигукував деспот владним і водночас істеричним тоном обходячи повстанця з різних боків.
              Листопад надалі старався втримати власні зайві думки, почуття, емоції у межах свого мізинця на лівій руці. Концентрація виключно на бою ставала все дорожчою для нього можливістю.
- Га? - рикнув Віндікс миттєво напавши з лівого флангу.
              Повстанець вже смикнув праву руку задля остаточної підготовки до виконання маневру випад.
              Тирану остаточно зірвало голову від люті, та відчуття справедливості - з тієї відстані з якої він напав сміливо вмістилося б 3 списа - це була самовбивча атака.
              Зненацько на півшляху деспот відскочив на крок вліво і двічі прокрутився.
              Вжух... - пройшовся по вухам Віндікса і Листопада випад останнього.
              Холодний піт... мертве заціпеніння... гострий, пульсуючий біль... присмак першої крові на куточках рота... кривавий слід під пахвою з лівого боку - ці речі відразу зустріли повстанця наступної миті після власного промаху. Тиран зміг оминути випад і наступного момента проламав нашвидкуруч поставлений блок.
              Листопад почав напружено трястися в спробі стримати внутрішній фронт і негайного зібрання сили задля нанесення миттєвого контрудара на останніх хвилинах концентрації.
              Дзінь... Вжух... - прорвали півхвилину тишу два широко - радіусні удари повстанця виконані завдяки відчайдушному ривку.
              Перший був перехоплений блоком Віндікса і відбитий. Після чого деспот наніс ще одне поранення, по Листопаду знову в районі нище пахви - тепер справа.
              Другий прорізав повітря і наздогнав тирана, який вже майже ухилився від нього.
              Чвиркнула кров - вістря списа прорізало тильну сторону його лівої долоні дійшовши аж до кістки.
               Віндікс м'яло смикнув рукою - він був надто умиротвореним і задоволеним власним тріумфом - це була його місцева анестезія.
- Здається твої шанси на отримання переваги у переговорах безкомпромісно розкололися. - промовив деспот владним тоном каламбур, та підійшов ближче.
                Він взяв і підніс стяг повстанців з прохолодної від ранкової роси землі до власної пораненої руки.
                В один момент символ держави повстанця - біло жовті смуги, спаплюжилися кров'ю тотального перфекціоніста.
                Повстанець хитнувся вліво і почав ще більше тремтіти, але все одно не відпускав спис з власних побілілих від напруги пальців.
                Зараз його переповнювали різні почуття: гнів... сором... жаль... відповідальність... самобичування... - вони почали його оточувати, та поетапно брати під власний контроль відчуття.
                Листопад невпевнено зробив крок вперед - неначе на момент осліп; незграбно вткнув спис у землю і важко присівши навколішки вперся об нього.
                Холодний піт підсилився. Здавалося неначе на виливають відрами крижану воду. Пульсуючий біль заглушував голос розуму, а очі відмовлялись бачити теперішній стан речей.
                Віндікс швирнув закривавлену шмату під ноги повстанцю і з власною незмінною усмішкою споглядав, як Листопад переламався навпіл стараючись прикрити власні рани долонями.
- Здається деякі твої послідовники зрадили тебе, якщо вони взагалі вижили після вибуху... тобі ніхто не зможе допомогти... до лінії фронту наших основних сил приблизно 7км... ми зараз тут відрізані від всього світу...
                Головний біль прорізав голову повстанця - тепер він чув тільки уривки монологу деспота - внутрішній фронт активно почав проривати червоні лінії його свідомості.
- Для тебе це найбільший провал... я зможу використати абсолютно всі переваги... ти не здатен мені завадити... про цю сутичку ніхто не взнає... Переломна гвардія вже майже мертва, ти являєшся останнім її...
                 Листопад відчув сильний удар по голові - неначе вдарили кувалдою, а з очей потекли сльози... нечіткі силуети почали заповнювати простір довкола нього... земля почала перетворюватися на поле. - розломний тригер забрав його свідомость з собою.