Початок
Кажуть, характер передається з кров'ю батьків, дідів, прадідів... Сам я нічого особливого про предків не знаю. Напевне все пішло звідти.
Народився я пізньої осені вдень. Розповідали, що тоді був сильний снігопад. Діти інші плакали, а я сміявся. Напевне через те я й люблю сніг.
Далі нічого особливого. Жив, грався, їв та спав. У нас були навіть свої війни. Ми брали й малювали прапори СРСР та Третього Райху. Можливо все від того й почалось. Я був проти червоних. Завжди.
Коли було 4 роки я читав, а вже через півроку я почав вчити англійську мову.
Я завжди любив читати. І читав постійно, але те, що подобалось.
А також я завжди мріяв бути військовим. в мене навіть на жилеті були погони, а на голові фуражка. Гарний час. Був.
Далі мені почали купувати журнали "100 великих імен, що змінили світ". Тоді я вперше так добре прочитав біографії різних історичних діячів, письменників, художників... І мене зачепив випуск про А. Гітлера.
Мені завжди казали, що він навіть не служив, був психічно хворим та інше. Звідти я дізнався правду. Але потім все одно забувся. І через 7 років все ж згадається...
Далі мені придбали комп'ютер. Почав гратися- і на просторах інтернету знайшов німецькі марші. Вони мене зачепили, і я глянув переклад. Я в кінці книги покажу їх. Вас зацікавить.
Потім мені їх заборонили слухати, але все ж через ті самі 7 років те згадається:
Wenn die Soldaten
durch der Stadt marschiren,
Offnen die Mädchen
die Fenstern und die Türen;
Коли ці солдати
ідуть строєм в місті,
Відчиняють дівчата
Вікна і дверцята...
Народився я пізньої осені вдень. Розповідали, що тоді був сильний снігопад. Діти інші плакали, а я сміявся. Напевне через те я й люблю сніг.
Далі нічого особливого. Жив, грався, їв та спав. У нас були навіть свої війни. Ми брали й малювали прапори СРСР та Третього Райху. Можливо все від того й почалось. Я був проти червоних. Завжди.
Коли було 4 роки я читав, а вже через півроку я почав вчити англійську мову.
Я завжди любив читати. І читав постійно, але те, що подобалось.
А також я завжди мріяв бути військовим. в мене навіть на жилеті були погони, а на голові фуражка. Гарний час. Був.
Далі мені почали купувати журнали "100 великих імен, що змінили світ". Тоді я вперше так добре прочитав біографії різних історичних діячів, письменників, художників... І мене зачепив випуск про А. Гітлера.
Мені завжди казали, що він навіть не служив, був психічно хворим та інше. Звідти я дізнався правду. Але потім все одно забувся. І через 7 років все ж згадається...
Далі мені придбали комп'ютер. Почав гратися- і на просторах інтернету знайшов німецькі марші. Вони мене зачепили, і я глянув переклад. Я в кінці книги покажу їх. Вас зацікавить.
Потім мені їх заборонили слухати, але все ж через ті самі 7 років те згадається:
Wenn die Soldaten
durch der Stadt marschiren,
Offnen die Mädchen
die Fenstern und die Türen;
Коли ці солдати
ідуть строєм в місті,
Відчиняють дівчата
Вікна і дверцята...
Коментарі