Відьмак

Де Лайт

Тут на цьому світі Є море доріг Та не кожен вміє вибрати Одну із них. Хтось йде на дорогу світла Хтось на темноту І чимало є і тих хто незна До кого повернуть В світлість Чи у темряву?? Сьогодні мова піде про Юнного хлопця Який впевнено казав: "Я не люблю сонце!" Він собі бешкетував, С темрявою грався, Світло видирав з лиця. І почав той Владислав Відьомством займаться Полонила його душу зла Нечиста сила. Але дівка, На імення Віка Почала Заповнять душу Владка. Мудра була тая панна Та й на вигляд нічогенька. І залишив свої ритуали Той юннак-бешкетник А за мить з карсунею Збирав квітки У полі рідненькому. Ось тепер я і кажу: Вміння обирать дорогу Знадобиться у житті А кохання залюбки натовче Злу пику!

2019-06-22 18:47:32

4

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4306

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

82

2

3296