Ти була така близька мені за духом. Так жіночна немов у тобі жила Афродіта і так по-мужньому наполеглива ніби на противагу їй у тобі жив і Арес. Так по-жіночому сильна і в той же час по-дитячому вразлива. Неймовірно ніжна та дбайлива. Я сподівався що розумію тебе, хоч у глибині душі знав, що мені тебе не збагнути. Немов таємниця - яка відкриється лише обраному. Хто б ще зі знайомих мені зміг зобразити стосунки описані у вірші, як віконну раму із фіранками, і кожне чотиривірш - вікно виглядає інакше, руйнуючись і старіє як і стосунки. Образи твоїх думок завжди були неймовірні. Завжди незбагненні хоч водночас прості та зрозумілі. Але як ти приходила до них!? Якими шляхами?!... Ще в нашому далекому минулому, ти посіла місце в моєму серці та думках. Пробач мені мою слабкість... пробач що після всього, я не можу просто з тобою як раніше, бути дбайливим немов зведеним братом. Хоча тепер мені хочеться вірити, що тобі це і не треба. Мені хочеться вірити, що тобі добре, що ти не згадуєш про мене. Інакше я почну тонути. Тонути у спогадах наших обіймів... у спогадах твоїх очей і цього спокусливо-невинного погляду, яким ти вміла дивитися. Вибач, я цілком байдуже згадую наш секс, якщо взагалі про це заходять думки, думаю як і ти. Але це скоріше тому, що ми не були віддані один одному... Ми намагалися грати спочатку в байдужість, немов це потішна гра, а потім серйозні кроки нас розставили по місцях у різних кутах кімнати і кожен мав свої двері для виходу. І ти напевно не знаєш, але швидше за все здогадувалася, що після того, як ти вийшла, я все ще чекав. Сів у своєму кутку і з сумом дивився на твої зачинені зовні двері... Пробач, якщо читати це тобі важко. Я справді посміхаюся. Я уявляю, як ти щаслива, посміхаєшся, смієшся і мені цього достатньо. Ти назавжди в моєму серці і в будь-який момент мого життя для тебе я знайду час якщо буду потрібен, але сподіваюся що ні, вибач дорога S.M.S.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку