Зранку я проснувся не по своїй волі. Мене розбудив звук дверей. До кімнати зайшов хлопчина мого віку. Це був мій сусід.
Аж раптом мій спокій перервав стук у двері це скоріш за все був мій сусід
Зайшовши він скинув оком на кімнату
- Замала кімната як для двох, але що ще очікувати від гуртожитку. Звати мене Олег, радий бачити
- Я Ярослав, радий знайомству.
Олег почав розкладати свої речі по місцях. Він мав 185см зросту, спортивну статуру та дуже гарно говорив.
Трохи поспілкувавшись по кімнаті рознісся стук в двері.
недочекавшись відповіді зайшов хлопчина
- Ранек добжий, чи маєте цигарки?
Так, він говорив з важким польським акцентом. В мене були цигарки і я йому сказав
- пішли покурим на балкон
На кожному поверсі гуртожитку в коридорі був балкон, здається він там і збудований аби курити. Вийшовши на балкон я з поляком почав говорити, як це і годиться під час куріння
- як же ж тебе звати, поляче?
- називам Єжі! А тебе?
- Ярослав. І що ж тебе привело з польського краю сюди?
- пшиєхал сюди навчатися, навчатися тут бардзо дешевше ніж в Польскє.

  Нашу розмову перервала дівчина яка зайшла на балкон, вона була доволі гарна, мала довге блондинесте волосся, гарну фігуру, та зріст 175см.
- доброго ранку, хлопці. Вже не спите?
- як бачиш. Доброго ранку
- мене звати Софія...
Ми з поляком назвали свої імена. Так і познайомилися.
Чи сподобалася мені ця дівчина? Так. Чи хотів би я з нею зустрічатися? Напевне що так. Але чому... Мені лише сподобався її зовнішній вигляд, я не знав її як людину, а якщо в неї душа черства, і вона сама по собі зла і не цікава людина. Чи може в неї є хлопець? І мені нічого не світить з нею.
Цього я ніяк не міг знати. Але в мене появилося велике бажання дізнатися, дізнатися хто і що вона... Цим сьогодні і займуся. Я побачив в яку кімнату вона зайшла.
Прийнявши ранкові процедури я миттю рушив до її кімнати
- Софія, дозволь зайти
- ох, це ти? Ну заходь. Якраз я чекала що ти зайдеш... Каву хочеш?
Я щиро зрадів цьому набору реплік. Якщо вона чекала на мене, то я її чимось зацікавив. Що ж певний успіх є. Від кави я звісно не відмовився.
- чому Ти чекала на мене?
- не знаю, просто хотіла аби ти зайшов до мене.
- ти тут не давно, і в тебе немає друзів тут?
-ні друзів, ні хлопця, та ще скоріш за все житиму одна в кімнаті
Мене це порадувало.
Ми так сиділи дуже довго, вона розказувала про себе і свої погляди на життя. Я по собі помітив що мені приємно її слухати, її ніжний, зачаровуючий голос зводив мене з розуму.
На вечір ми все таки вийшли із гуртожитку, зайшли до крамниці, купили дешевого вина, та пішли на берег річки. Типова романтика яка описана в сотнях книгах: зірки, вино, розмови про все та ні про що...
Здається я закохався. Дивна ця річ кохання, бува закохуєшся, і ні про що більш не думаєш, крім як про неї.

Ми повернулися до гуртожитку доволі пізно і пішли в кімнату до Софії.

- що ж ми в кімнаті, добраніч, красуня.
- збираєшся піти?
- Ем... Так
- не поспішай, лишайся в мене на ніч. Ти ж хочеш цього.

Насправді я тільки і чекав, аби вона попросила лишитися.
- добре, моя злотко я лишуся.
Ми впали на ліжко. І без розмов просто почали цілувати одне одного.

На ранок ми проснулися від того що сонце пекло у вікно. Вона була в моїх обіймах, і напевне ще спала. Я хотів встати, нерозбудивши її, але Софія проснулася.
- Доброго ранку, моя злотко
- доброго
- Кави бажаєш?
- наливай...

Ми попили каву і я пішов до своєї кімнати.
Прийшовши до кімнати, Олег відразу поцікавився де я був всю ніч. Я просто сказав що був із Софією.

Так проходили останні дні літа перед навчанням. Я зустрічався із Софією, курив з поляком, спілкувався з Олегом. Так в нас і сформувалася компанія з чотирьох осіб.