Початок
Нові знайомі
Початок
Коли є багато чого розказати, то навіть не знаєш з чого розпочати. От і в мене так апроблема, тому я почну з самого початку. 

Ось я закінчив школу, і розпочинається новий етап мого життя, це треба йти у ВНЗ, їхати в нове місто, знайомитися з новими людьми. 

Це був серпень місяць, а точніше його останній тиждень. Я їду в нове місто. назвемо його місто Ч. Їхав я потягом, плацкартним вагонов, моє місце було нижня боковушка в середині вагону. В принципі не погане місце. 

Під вечір я був на місці свого призначення, а самев Ч. Я відразу пішов до гуртожитку в я кому мусив жити. Він був не далеко від вокзалу тому йшов я хвилин 15. Прийшовши до гуртожитку, я відразу побачив коменданта гуртожитку. Це була жінка років 50-60. 

- Доброго вечора, пані. - привітався я.

- І вам не кашлять. Ваше Ім'я та прізвище... звідки прибули? - доволі сухо відповіла комендант.

Я назвав себе. Комендант почала перевіряти щось у листках які були в неї в руках.

- Ходи за мною, зі своїми манатками. - ще більш сухо сказала і відразу пішла в середину гуртожитку. 

Я пішов за нею. 

Комендант мене відвела до кімнати в якій я буду проживати. Та віддала ключ. Кімната була розрахована на двох осіб. Розмір її був 7 метрів в довжину та 4 в ширину. На стінах висіли замурзані шпалєри на яких візерунок був але вже його не видно. Також відчувалася сирість в кімнаті.

Я поки був один в кімнаті. Думаю мій сусід приїде наступного дня.

вже на годиннику була 22.00 я вирішив лягти спати. 

Я заснув не відразу весь час щось мене відволікало, то якийсь шум з вулиці то в коридорах гуртожитку якісь шуми, але все-таки мені вдалося заснути.   

© Gennadij Bondar ,
книга «Міг би кожен так прожити».
Нові знайомі
Коментарі