uranic nihilist

2024-12-12 22:36:02

склєрозний дєд

Думки вголос, Гумор, Особисте

Як добре живеться, коли в тебе пам'ять золотої рибки. Нещодавно побачив деяку публікацію та зрадів, ледве зі штáнів не вистрибнув. А потім згадав, що вже її бачив, і тоді вона викликала протилежні емоції. Вона викликала огиду. Одна й та сама річ сприйнялася зовсім по-іншому. З одного боку я розумію, що це могло бути надиктовано психологічним станом. З іншого боку це лякає. А посередині виходить, що склєроз — це добре.

192

Коментарі

О Брама

Про що мова?

Відповісти

2024-12-13 04:55:01

Подобається

О Брама

Так все таки, про що мова? Чи про кого. Від захвату до огиди один крок? Ну-у, всі ми живі люди. Зацікавила фраза «...пам’ять золотої рибки...» Це як? Можна розшифрувати, може, візьму на озброєння. З контексту не зрозуміло, чи пам’ять слабка, чи сильна. Дякую.

Відповісти

2024-12-15 09:01:42

Подобається

uranic nihilist

Вітаю! Не ображайтеся, що не відповідав на питання — не заходив у Surgebook. "Пам'ять золотої рибки" — колись інтернетом ходила приказка, що в золотої рибки пам'ять всього на три секунди. Вчені кажуть, що це неправда, але в золотих рибок все одно пам'ять ненайкраща. Стосовно публікації — автор виклав ілюстрацію до його твору, яку я йому намалякав декілька років тому. Вперше, коли побачив, чомусь засмутився. Може, через тугу за спокійним минулим. Може, вспливли якісь негативні спогади, пов'язані з тим періодом. Та й так забувся про ту публікацію, а потім натрапив на неї вдруге. Тоді вже вона викликала посмішку, бо, здається, для автора мій малюнок був важливим навіть через тривалий час.

Відповісти

2024-12-16 20:12:19

Подобається