Ти думаєш, що це доля, але хіба доля буде в тебе витікає крізь пальці?
Думаєш, що знайшла омріяний скарб, але чи варті ті зусилля того скарбу. Потрібно лише довіритися долі, щоб вона тебе своєю течією віднесла до твого затишного берегу. Я наче це зробила, відключивши свою свідомість і довіривши почуття, але зараз не знаю чи треба було це робити.
Перебуваючи у бурі сумнівів, суперечностей і ілюзій замислюється, а чи це так треба, чи це міраж підсвідомості, який хоче тепла і ласки. Не хочеться знову бути океаном, який бʼється об холодні скали байдужості, намагаючись розбити цю стіну, яка зʼявилася між вами. Чи це дійсно стіна, чи реальність, яку я вперто не хочу приймати.
Байдужість, яку я не хочу бачити, але яка тихо і підступно підкрадається, як смерть.
Залишається лише віра, надія і любов. Три провідника з темної гущі страхів. Позитив не врятує ранену душу, яка прагне спокою. Це шлях вперед, чи тисячі кроків назад? Бажання згубні, порочні, але чи не вони нас штовхають далі рухатися? Що ж таке рух? Чи є в ньому сенс? Статика чи динаміка?
Баланс.
2026-03-18 20:58:03
0
0