сотні або й, навіть, мільйони пір'їн - то твої думки,

вони розлітаються вмить лиш підніметься вітер,

хоча ми й збираємо в купу їх разом залюбки,

вони тепер не більше ніж просто розсипані квіти.

ти лягаєш у ліжко, наче в молочний шлях,

пророкуєш колись вбити всіх своїх ворогів

і назавтра зранку ти вже в пологих степах,

вирікаєшся почуття і молишся до чужих богів.

сьогодні вночі ти такий як і був,

хоч обіцяв змінитись, змінити мене,

можливо, ти так і не збагнув

я любила тебе

я люблю тебе

23 ли'14

_твоє_море_

коли твоє внутрішнє море палає кольором вишні,

затихає в теплі південних спокійних вітрів,

малює образи, притаманні лише колишнім,

тоді згадуєш скільки в тобі померло світів.

коли хвилі твого моря торкаються моїх ніг,

вони стають прозорими і відчувають тепло,

забирають мене завжди з небезпечних доріг,

забувають лихе і нагадують те, що було.

коли колір твого моря стає темнішим,

бо змінюється всередині тебе погода,

ти стаєш мені близьким й ріднішим,

бо хто ж іще зігріє тобі душу в негоду?

31 жов'14

Скільки відтінків нічного неба ти бачив цієї зими?

Давай дивитися разом вниз або вгору,

ми побачимо там сотні тисяч зірок та густі дими,

варто лише залишатись собою і взяти ще трохи кагору.

Взимку небо взагалі чорне як зіниці кожного з нас

або буває з бордовим відтінком наче форма шкільна,

та знаєш я бачу його самотнім раз по раз

і воно відлунює сміхом наче не тут війна.

Вчора вночі озеро згадувало всі неба кольори,

я його все розпитувала, що ж ховається на його глибині,

які таємниці лишаться у прибережної гори,

і воно відповідало, що всі вони криється в його довжині.

І от якщо стати перед озером на мосту,

вдивлятися в кожну краплину морозної води,

можна видивитись звичайну простоту -

небесні кольорові частини, що хвилями стали в ряди.

8'лю 2015

ти вкутуєшся в простирадло, береш пачку цигарок, виходиш на балкон думати про життя:

потрібно кинути пити, розібратися з боргами, думаєш, хто ж у цьому винен: мабуть, я?

на згаслій останній зорі одягаєшся, чистиш зуби, включаєш "25 к 10" акваріума

закриваєш двері за нею тихо, лягаєш назад у ліжко, тебе затягує якась чума

в тебе на цьому тижні так багато вільного часу, але ти слухаєш її поради:

краще вити вовком від роботи, аніж від незатребуваності помирати

фасади будинків шепочуть, що далі справи підуть краще, лиш тримай її руку,

не відпускай, вона принесе тобі щастя і радість, забере від тебе твою муку.

26/12/2015

усі твої тріпи такі несподівані та раптові,

ти збираєшся швидко й летиш на свої поїзди,

це неначе любов, що мовчки загоряється в Львові,

і так швидко гасне, по собі не лишаючи дим.

жоден із тих, хто тобі зустрічався у місті,

не зміг викликати повагу, добро чи злість.

у тебе в блокноті питань записано двісті,

а відповідь ти там отримала може на шість.

прощаєшся з містом, кинувши теплий погляд,

собі кажеш, що вернешся, сідаючи у вагон,

тут ти врешті знайшла свого власного бога,

і пахне тепер лише шоколад, тиша і цинамон.

22-25'лю 2016

[а під кінець зміни всю суть]

Кожен твій сон, напевно, щось все таки означає

Ховає свій сенс поміж холодних твердих подушок

Забирає нещастя, дарує спокій тривалий

Створює тобі якийсь світлий мовчазний затишок

Кожен твій ранок приходить разом з весняним теплом

Не змінюється на опади чи погану погоду

Потім тобі буде з чого складати фотоальбом

Щоранку лягаєш, щоб розслабитись, в гарячу воду.

Кожен день, як травневе тепло, сонцем насичений,

кожен рух, неначе пташок гордовитих крильми мах

кожен подих твій приземлений та наче, позичений,

насправді він твій, його не треба шукати в житах

кожен вечір стає нерозбірливим від алкоголю

кожна ніч тепер стає неспокійною як дика любов

насправді, тобі ніхто і ніколи не надасть волю

проте ти таки здатен зрозуміти всю суть світобудов

27'бере 16

[маркування]

твоя історія подорожує від міста до міста,

насичує всіх своєрідним теплом і змістом,

допоки не наткнеться на якогось нонконформіста,

омине його, рушить далі і ти досягнеш істин.

ти, неначе конверт, що несе у собі історію,

відому лише тобі, написану нерозбірливим почерком.

марки, приклеєні намертво, на смак, як напій цикорію,

дивись лишень, аби тебе від історій не скособочило.

історії дивні й веселі, трапляються хмарні,

вони назавжди твої уважно їх зберігай,

кожен маркований задум не буде марний,

лиш про ціну марок на різні відстані не забувай.