Ulrik

Josephine schultz

What happens when you sleep in school, and shall never sleep again. Forever more, never again the Ulrik Petersen. Hark, twas a night of horror for the living. The grace of death only has the demise of stealing, killing, and to destroy. He and his underlyings watch as their plan comes to an end of prosperity. The scheme has intent of purloin evil. simple, but hard to achieve, however when the mind is so turned and twisted... the head pops off with no friction, through time. The crowned thief have won. The living have lost. Take head, be watchful of the living, have love to show them. Then the mind will be filled with dreams of all sorts instead of the expiration of a life.

2020-08-04 21:04:47

Інші вірші поета

Love's not only for the romantics Heartbroken Goodnight Deadline

Інші поети

Thomas Agud

@thomasagud

Алина Забуга

@AlinaZabuha

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15771

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11353