Le Noël de Dane
Just_axelle just_axelle
Sur la fenêtre se dépose les premiers flocons d'hiver. Dans la maison, les enfants rient en les voyant, ils sautent heureux autour du sapin. Dehors une femme est assise, elle ne sourit pas en voyant la neige arriver, et pourtant dieu sait qu'elle aimait cette époque quand elle était petite. Mais aujourd'hui c'est tout le contraire, depuis bien longtemps le père Noël l'a oubliée, depuis bien longtemps elle appréhende cet hiver. Elle pense aux enfants réunis autour d'un sapin rempli de cadeaux, d'une famille joyeuse autoure d'une dinde. Et elle, elle se voit le soir, seule sur son carton à regarder le ciel. Dane sait qu'elle ne percevra rien , mais son âme d'enfant revient toujours et au fond d'elle, Dane espère croiser le père Noël. just_axelle
2020-12-01 21:23:39
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Un_Reve_De_Liberte
Fautes: Autour d'une dinde (au lieu de autoure) Un espace en trop à "elle ne percevra rien"
Відповісти
2020-12-02 22:03:14
Подобається
Інші вірші поета
Le corona qui dégénère Espoir d'amour Le monde est bête Conjugaisons du verbe aimer
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2534
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1869