À ma fenêtre
Just_axelle just_axelle
Penchée à ma fenêtre je sens le vent Penchée à me fenêtre le monde est grand Je sens les odeurs et j'entend les buits Il y a trop de rigueur sur ma vie Vous est-il déjà arrivé de rêver Face à un champ blés ? Penchées à ma fenêtre comme un enfant. Je prend sur mon visage un air innocent Je regarde les paysages Meme si j'suis pas toujours sage j'admire les nuages qui volent à la nage just_axelle
2020-10-21 16:18:45
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
KAYSEE
J'adore j'adore ! Ce poème est magnifique^^
Відповісти
2020-10-21 16:24:04
1
Just_axelle just_axelle
@KAYSEE Merci ! ( en plus je l'ai imaginé parce que je regardais à ma fenêtre 😂)
Відповісти
2020-10-21 16:24:32
1
KAYSEE
Logique quand tu y penses 😂😂
Відповісти
2020-10-21 16:24:54
Подобається
Інші вірші поета
Leur âme détruites Imagination À l'heure de nos vies Conjugaisons du verbe aimer
Інші поети
Саша
@SashaAW
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4377
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
99
16
7475