Je suis
Just_axelle just_axelle
Je suis celui qui écrit des histoires Je suis celle qui rêve le soir Je suis l'enfant qui travail Je suis l'ado qui à mal Je suis une personne banal Je suis le noir qu'on dénigre Je suis la personne raciste Je suis la personne politique Je suis un humain lunatique Je suis un bébé innocent Je suis un homme violant Je suis un sdf dans la rue Je suis une femme battu Je suis un soldat qui combat Je suis un malade dans le coma Je suis le héros d'un livre Je suis une personne ivre Je suis une personne d'affaires Je suis un être éphémère Je suis devenue mère Je suis un rescapé de la guerre Je suis juste quelqu'un Un médecin ou même un marin Je suis un être Humain. just_axelle
2020-10-22 10:37:29
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
lys
C'est MAGNIFIQUE ! C'est génial, wow ! Coup de cœur ! L'image de fond illustre vraiment bien
Відповісти
2020-10-24 20:54:09
1
Just_axelle just_axelle
@lys Merci beaucoup ! Oui ^^ C'est très sympa
Відповісти
2020-10-24 20:54:40
1
Just_axelle just_axelle
@J'ai Pas D'idées :) Merci beaucoup ! Ça fait plaisir comme retour ^^
Відповісти
2020-10-24 20:55:19
Подобається
Інші вірші поета
Exprimer Y croire, pour moi À ma fenêtre Espoir d'amour
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
Asya
@gunes_aydin
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4377
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523