Je suis
Je suis celui qui écrit des histoires Je suis celle qui rêve le soir Je suis l'enfant qui travail Je suis l'ado qui à mal Je suis une personne banal Je suis le noir qu'on dénigre Je suis la personne raciste Je suis la personne politique Je suis un humain lunatique Je suis un bébé innocent Je suis un homme violant Je suis un sdf dans la rue Je suis une femme battu Je suis un soldat qui combat Je suis un malade dans le coma Je suis le héros d'un livre Je suis une personne ivre Je suis une personne d'affaires Je suis un être éphémère Je suis devenue mère Je suis un rescapé de la guerre Je suis juste quelqu'un Un médecin ou même un marin Je suis un être Humain. just_axelle
2020-10-22 10:37:29
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
lys
C'est MAGNIFIQUE ! C'est génial, wow ! Coup de cœur ! L'image de fond illustre vraiment bien
Відповісти
2020-10-24 20:54:09
1
Just_axelle just_axelle
@lys Merci beaucoup ! Oui ^^ C'est très sympa
Відповісти
2020-10-24 20:54:40
1
Just_axelle just_axelle
@J'ai Pas D'idées :) Merci beaucoup ! Ça fait plaisir comme retour ^^
Відповісти
2020-10-24 20:55:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2768
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3297