▷ Сумнів: Я не очікував, що ви викличете черговий інцидент всього за один день.  Як то кажуть, жадібній собаці багато треба.  Король, який оплатив ваші послуги, вимагатиме багато чого, щоб окупити свої витрати.

Професор Мораль, я вважаю, що корупція зайшла надто далеко.

▷Зітхання: Поганий компроміс краще, ніж хороший позов.  Бувають часи, коли краще змиритися зі втратою, навіть якщо впевнений у перемозі.  Якби я мав вільний час, я б спостерігав за вами, будучи поруч, але я надто зайнятий через великий потік учнів.

Минув день з моменту, коли я уклав угоду з королем.  Хоч мої рани на тілі були виліковані завдяки магії Ланувель, але з анемією нічого не можна було вдіяти, тому я відпочивав у своїй розкішній кімнаті.  І все ж ці страждання принесли свої плоди.

Я заробив непоганий базовий геройський капітал, про який у 1-му проходженні і мріяти не міг.

Але я вірно зрозумів?  Потік учнів?

▷Пояснення: Мельник вважає, що пшениця росте лише для того, щоб бути перемолотою в його млині.  Учень Кан Хан Су, ви не єдиний кандидат на роль героя.  Вже було чимало випускників.  Герої, які благополучно повернулися на Землю, тепер живуть щасливо і допомагають нужденним.

Професор Мораль насамкінець порадив “старатися краще” і зник.

Сьогоднішня розмова стала для мене відкриттям.

Це мене він порівняв із мірошником?  Виявляється, у мене був синдром восьмикласника?

Світ не обертається довкола мене одного.  Не лише “кореєць Кан Хан Су” опинився у фентезійному світі.  Багато інших перспективних кандидатів виховувалися, щоб стати героями.  І кожному їх призначалася своя “кімната для практики”.

Навчальна установа розміром із цілий світ призначалася для однієї людини.  Такі масштаби були смішними.

- Високоповажний Герой, вас щось турбує?  - Запитала Ланувель.

Вона, починаючи з учорашнього дня, весь цей час була зі мною, крім періодів сну.

- Ланувель, це точно, що я єдиний герой, покликаний у ці землі?

- Так це точно.

Професор Мораль сказав, що зайнятий через потік учнів.  Значить, навіть у цей момент незліченну кількість героїв рухалися до своєї мети – вбивства Владики Демонів Педонара.  Але в цьому світі був лише один герой – я.

"Паралельні світи?"

Отже, кількість світів відповідала кількості учнів?  Немов однокористувацький режим рольової гри, яким насолоджуєшся поодинці.

З кожною миттю це здавалося дедалі безглуздішим.

Моя голова розколювалася, тож я вирішив відкласти ці роздуми на потім.  Він сказав, що є випускники, які повернулися на Землю та щасливо там жили.  Значить, і в мене це може статися.  Залишалося лише вигадати спосіб, як прискорити цей процес.

- Ланувель, йди за мною.

***

Я одержав цілу купу золотих монет від Пельменного Короля.  Короля, який відчув неминучу кризу, коли почув, що герой має намір піти.  Він скористався скарбницею, щоб заслужити мою прихильність, нехай і за допомогою грошей.  Але водночас була й умова.

- Ого!  Скільки ж тут?  В історії, напевно, не існувало героїв, які так сильно любили б гроші, як ви, Високоповажний Герой!  Це вражає!

– Тсс!  Не кричи ти так.  Люди кидають на нас косі погляди.

Пельменний Король довірив мішок із грошима лише Археологу Ланувель, яка мала стати напарником Героя.

Я б сам так зробив на місці короля.

- Високоповажний Герой!  Я хочу цей магічний шар, можна я куплю його?  Я завжди мріяла отримати його.

Тільки ось схоже, що Пельменний Король вибрав не ту людину для спостереження за мною.

Я подивився на цінник і сказав:

- Купуй.

Все одно це не мої гроші.

- Вау!  Дякую!

Ми з Ланувель зараз перебували в центрі економічної активності королівства, це був великий ринок столиці.  Ціни тут були приголомшливими, але й якість відповідала їм.  Наприклад, тут були чарівні предмети, що містили магію, унікальну навіть для цього світу, внаслідок чого були недозволеною розкішшю навіть для дворян.

Чарівні палички, магічні кулі, магічні порошки, магічні мітли, магічні… Загалом все, що було з магією, було неймовірно дорогим.  Якщо порівняти із Землею, це можна було назвати “передовими технологіями”.

Ланувель відразу засяяла, почувши мою згоду.  Незабаром вона вже йшла, тримаючи в руках кулю розміром із її голову.

У неї було таке щасливе обличчя, що при її вигляді молоді хлопці, що проходять повз, не відводячи погляду.

- Ланувель, не відставай.

- Добре, Високоповажний Герой.

Я цокнув язиком і покликав її рукою, наче цуценя.  А все через цих неосвічених молодиків.

Вони, схоже, були зачаровані цією огидною Ланувель, але слід бути багатим високопоставленим дворянином, щоб упоратися з витратами цієї молодої геніальної магічки.  Одне чи два побачення і від ваших багатств нічого не залишиться.

Зараз на мені було вбрання в стилі фентезі.  Частково причина була в тому, що лицарі палацу перетворили мою форму на лахміття, але головним чином тому, що в 1-му проходженні я привертав зайву увагу, ходячи вулицею у своїй шкільній формі.

Тепер я таку дурну помилку не зроблю.  До того ж, за ці 10 років я вже звик до подібного вбрання.  Хоча б не сказав, що вони мені подобаються.

Широкі рукави, тісні панчохи, високий комір, капелюх з пером павича, плундри, що давили в промежині, малинові туфлі і все це з яскравими квітковими візерунками.

Це був справжнісінький знущання над модою.

Однак...

- Яке чудове вбрання.

- Дворянин.  І, напевно, видатний…

- Він син якоїсь великої родини?

Таким чином, люди, які помилково прийняли мене за дворянина, не доставляли мені проблем.  Навіть 10 життів було недостатньо, щоб заплатити за один невірний крок перед дворянином.  Саме тому я не натикався на такі кліше, коли хлопці підходили б зі словами: "Гей, шмаркач, я пощаджу тебе, якщо залишиш цю красуню мені і швидко зникнеш з очей геть", побачивши Ланувель, яка вічно була поруч зі мною.

Загалом нашим покупкам ніщо не заважало.

- До речі, куди ви прямуєте, Високоповажний Герой?  Ви навіть не дивитеся у бік знаменитої кузні чи магазину трав.  Адже це ваш перший раз тут, правда?

- Чорний ринок.

- Що?

- Я благаю тебе, припиняй кричати постійно.  Знову люди дивно дивляться на нас.

Ланувель відразу стиснулася, як черепаха, що намагається сховатися в панцирі.

- Але чорний ринок?  Щоб праведний Високоповажний Герой брав участь у подібному... Звичайно ж, я здивована, - несміливо відповіла вона.

– Ланувель.

- Так?

- Магічна куля, яку ти купила, теж є забороненим товаром.

- Ох!

Вона купила цю кулю зі своїх власних інтересів.  Хоч я й дав добро, але вона не відмовилася і добровільно пішла на це.

Іншими словами, ми співучасники.

- Високоповажний Герой, я добре це обдумала і вирішила, що чорний ринок не такий і жахливий, якщо допоможе в досягненні миру для всього людства.  Адже смертельні отрути теж використовуються в медицині, так?

Ланувель відразу змінила свою думку.

- Ну, якщо ти зрозуміла, тоді не галасуй і йди за мною.

- Добре!  Але як ви знайдете чорний ринок?  Навіть я, проживши тут довгий час, чула лише чутки.  Говорять, що його складно відшукати, оскільки місце проведення чорного аукціону постійно змінюється.

Це було цілком природне питання.  Було б цілком підозріло для героя, який щойно прибув у цей світ, мати великі знання, ніж місцевий житель.

Яке ж виправдання вигадати?  Ох!

- Хто я?

- Вибраний Герой!

- Тоді подумай, як слід.  Хіба може герой бути звичайним?  Якби Владику Демонів можна було перемогти лише з 500% досвідом, тоді дракони і феї, які живуть тисячоліттями, давно позбулися б його.

- Що це означає?

Якою б геніальною вона не була, на її обличчі виявилося нерозуміння.

- Слухай уважно.  Справжні здібності героя, який вразить Владику Демонів, не вказано у статусі.

- П-Приголомшливо!

- Тож вистачить уже сперечатися, помовчи хоч трохи.

- Ууу ...

Я попрямував до бару, який часто відвідував у 1-му проходженні.  Оскільки місце збору для проведення чорного аукціону постійно змінювалося, як сказала Ланувель, навіть великий я не знав, де він відбуватиметься.

Звичайно, оскільки я був раніше постійним учасником чорного аукціону, я пам'ятав кілька локацій.  Але цього разу я вирішив відвідати його набагато раніше завдяки фінансуванню Пельменного Короля.

Мені була потрібна нова інформація.  І це було слушним місцем.

Я відчинив скрипучі двері і зайшов у пошарпаний бар.  Я глянув на інтер'єр закладу, освітленого ліхтарями та каміном.  Всюди розносилися голоси відвідувачів, які накладалися один на одного.

- Прикрий його!  Давай!

- Ого!  А що потім?

- Келих пива мені!  Ні, краще  два!

Шумні крики хлопців, які роблять ставки на армрестлінг, кокетливий сміх молодих дам, чоловіків, що спокушають, гра барда на гітарі в кутку, офіціантка, що дзвінить склянками.

Все точно так, як я пам'ятав.

Я повільно увійшов усередину, згадуючи старі часи.  В мій бік було спрямовано кілька насторожених поглядів.  Атмосфера хоч і не зіпсувалася при моїй появі, але все ж таки щось точно змінилося - тому що я був тут новим обличчям і, до того ж, "дворянином".

Хоч я відчував деяке розчарування щодо людей у ​​барі, які відрізнялися від тих, що я знав у 1-му проходженні, але я не звернув на них уваги і відразу пішов у бік бармена.

Бармен, що протирав склянки, заговорив зі мною першим.

- Мої покірні очі в захваті від того, що можуть бачити Вашу Світлість, яка привнесла красу в цей пошарпаний бар одним лише своїм відвідуванням.  Що ви хочете замовити?  Нехай зовнішній вигляд і не вражає, але ми маємо лікер найвищої якості, який ми поставляємо по всьому королівству.

Його манера мови вражала.  Хоча його гострий погляд і нагадував гримучу змію, але люб'язна посмішка, доглянуті вуса і бездоганно білий костюм це компенсували.  Він був таким же, яким я його запам'ятав у першому проходженні.

Я сказав ім'я мого дорогого друга бармена:

- Тоні.

- Ваша Світлість знає мене?

- Ще й як.

Великий герой подорожує, борючись із силами зла.  Але злом також вважалися і контрабандисти, які займалися брудними товарами, такими як раби або наркотики, торговці, які розповсюджують ці товари та клієнти, які їх купують.

Це називалося темною комерцією.

У 1-му проходженні загін героя знищив більшість цих темних організацій і дізнався безліч паролів і таємних укриттів.

Це були не найприємніші пригоди.  І я втратив друзів, які були цілком нормальними хлопцями.

Повідомлення

▷Раса: Людина

▷Рівень: 54

▷Спеціалізація: Вбивця (У нічний час → Прихованість↑)

▷Навички: Хитрість (D), Відстеження (E), Бізнес (Е), Прихованість (Е), Прибирання (F)

▷Стан: Напружений

Тоні був колишнім найманим убивцею.  Він, який відкрив бар після відставки, був другом, який навчив мене виживати в цьому дикому світі, коли я був зовсім втрачений.  Не буде перебільшенням, якщо скажу, що він мій духовний наставник.

Хоч мені й хотілося знову сформувати добрі стосунки з ним, як і в 1-му проходженні, але поряд була настирлива Ланувель, та й не за цим я зараз прийшов сюди.

Я скористався “мовою запевнень”, яка застосовувалася лише на чорному ринку.

- Тоні, партія гарного лікеру сьогодні прибула?

- Звичайно, головне, щоб у вас була достатня сума.

Добре!

Я турбувався, що “мова запевнень” могла відрізнятися, тому що я прибув надто рано, але все йшло гладко.

Внутрішньо я кричав від захоплення.

- Тоні, я готовий вислухати твою пропозицію.

- Вашій Світлості пощастило.  Чорний Дракон 27-річної витримки прибув сьогодні.  Смак буде ще кращим, якщо в якості закуски замовити смажену баранину.

Лікер, що прибув сьогодні.  Це розкриває час відкриття та місце проведення наступного чорного аукціону.  Наприклад, якби Тоні сказав, що хороший лікер прибуде за два дні, це можна сприймати як “відкриється за два дні”.  А "Чорний Дракон 27-річної витримки" вказує на точне розташування.  На додаток до цього, місце розташування може змінюватися в залежності від виразу обличчя та пози бармена.

– Сьогодні?

- Саме так.

- А ви випадково не розкрили вже пляшку?

Було б краще мітити наступного разу, якщо аукціон вже відкрився.

- У такому разі я порадив би інший лікер.

- Ох, перепрошую.  Тоні, я маю ще одне питання.  Чи є якість баранини гарною?

Смажена баранина.  Це означало, що основним товаром на чорному ринку цього разу будуть раби.  На Землі, де ідеї рівності та демократія домінували, було б складно їх знайти, але для цього дикого світу цей вид торгівлі був дуже поширеним.  Закони трохи відрізнялися залежно від регіону, але більшість країн забороняло поневолення людей, крім військовополонених.

Отже, це було незаконно.

- Звичайно, ви самі переконаєтеся в цьому, - впевнено відповів Тоні.

Блеф і перебільшення були дуже небезпечні в цій сфері діяльності, тому можна було бути впевненим у тому, що раби на чорному аукціоні будуть гарної якості.  Це було приємною новиною для мене.

– Тоді я замовлю баранину на двох.

- Баранина на двох.  Буде зроблено.

Таким чином я зарезервував два місця на незаконному аукціоні.

Коментарі та вподобання дуже допомагають виходу продовження.

Дякую, що прочитали главу!

Слава Україні!