Завершальний крок, він ж фінальний. І як би це не звучало прозаїчно, але останнє, що ти маєш зробити – це вийти в люди.

Ти вже вийшов із своєї підсвідомості, ти вийшов із свого світу, і навіть вийшов за уявні межі своєї творчості. Тепер залишилось лише вийти з власної кімнати на зустріч великому і неприборканому світові, вдихнути на повні груди аромат життя, змішаний з курявним пилом доріг.

Відчини двері навстіж для входження нових ідей, і сам же ж вирушай в дорогу на їх пошуки. Спочатку вдивляйся в усе навкруги, і неважливо, що ти знаєш цей район і ці будинки, як свої п'ять пальців, а можливо, саме в цей раз ти помітиш щось таке, що переверне твоє уявлення і націлить тебе на нові починання.

Відвідай ті місця, біля яких ти за незрозумілих причин просто проходив повз. Заглянь у кожну кав'ярню, що траплятиметься тобі на шляху, у кожний невеличкий магазинчик, а може навіть і якийсь супер-пупер модний салон-бутік. А після всіх цих походеньок просто піди в парк чи на набережну і посидь, розмірено спостерігаючи за всім, що відбувається навколо. Ти навіть не уявляєш, скільки цікавих та незабутніх сюжетів можна знайти у, здавалось би, буденних картинах.

Окрім того, можливо не відразу, але все ж таки намагайся познайомитися з новими людьми. Спробуй першим заговорити до зовсім незнайомої тобі персони, просто розкажи якийсь жарт, невимушено поспілкуйтеся. А хоч ваша розмова триватиме усього п'ять хвилин, але знай – на ці п'ять хвилин ти зміг повністю себе перебороти.

Ще одне, по дорозі додому повільно вбирай атмосферу рідної місцини, і, коли ти прийдеш знову в свою кімнату, від тебе буде пахнути не просто милом чи освіжаючим гелем для душу, тепер від тебе нестиметься аромат свободи і неординарних ідей, всім тим, що ти отримав за цей день. Тільки не варто казати про стрес, отриманий за день, чи згадувати якісь казуси, що відбулися з тобою – ну спробуй хоч на хвилину ідеалізувати цей світ, і погодься, якби він тебе не дратував часом, але все ж він прекрасний і унікальний.

А далі не потрібно гаяти часу, забігай всередину і діставай ноутбук чи улюблені зошити. Виливай на сторінки усе, що тебе так давно хвилювало, що жило в тобі останнім часом, але ніяк не могло вийти назовні. Виплюскуй усі ті емоції, які тобі вдалось пережити за останні дні, і ті, які були безнадійно закорковані в твоєму анабіотичному стані.

Тепер ти з гордістю можеш сказати самому собі, що ти власноруч зупинив свій "піврозпад" і налагодив струни душі. Тепер ти готовий творити.