TheHelp
I was 18 years old when I first became homeless roaming with no idea where to go lost & all alone with the exception of the voices in my mind sleeping outside in the snow in 0° Celsius watching people overdose that I had come to know on an everyday basis seeing people get jumped & robbed that were my friends & even getting jumped & robbed myself on more than one occasion I didn't care anymore I had just given up & I would spend the entirety of days at a time sprawled out on the hard sidewalk crying until I fell asleep most frequently to be awakened by a police officer & taken to jail for sleeping right out in public I didn't care if it was against the law or not at least I got shelter from the weather & a bite to eat I met a musician & found some motivation to go out & play guitar for money on the roadside & it was a pretty good deal I guess people were just happy to see me trying when I met this beautiful girl who I felt a deeper connection than I have ever seen before I lost myself when she payed me no attention so I walked 167 miles away because I just couldn't handle seeing her & not being with her even though we were still friends I ended up working things out after I showed up to a new town & got a job rented a hotel room at the famous haunted auburn hotel which was actually haunted in real life & still is but I ended up slipping up on my finances & lost the room making me homeless again when I got a call over Facebook from my sister who offered to help bring me back home down south which is where I am now that's the basic of that story I'll tell you more when you're interested
2018-05-08 04:41:38
5
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11132
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
3989