Тривожні думки
Початок мого життя
Роздуми про Бога
Такі мої думи
Можливо я не розумію себе
Я така яка є
Можливо я не розумію себе
  Можливо я не розумію себе, можливо я не розумію своє оточення, та я знаю що нікому не дано права ображати і принижувати людину про яку ти абсолютно нічого не знаєш. Так я хочу сказати що скільки себе пам'ятаю а пам' ятаю я дуже мало і то з того періоду як була вже майже доросла і свідомо розуміла що й до чого, а точніше з десяти років, то й не можу сказати що якийсь би мій день пройшов без образ і принижень. Спочатку однокласники сміялися з мене гусьоною обзивали,і моєму батькові це моє прізвисько сподобалось бо коли він приходить п'яний сам мене так обзивав. Потім в училищі куркою і я зрозуміла що вже й не зможу більше почуватися на тому світі як нормальна людина я ж виродок суспільства. Чому я так думаю бо коли твій рідний батько говорить що ти народилася з вадами губи а точніше з вовчою чи заячою губою неважливо якою, ти почуваєш після того себе виродком.Коли він приходить до дому п'яний і починає обзивали тебе сукою, курвою, проституткою і ще якими завгодно словами, говорить що ти шляєшся по барах, навіть якщо це далеке від правди і ці слова не мають логічного і правдивого підгрунття це все просто вибиває землі з під ніг і просто вбиває бажання до життя. А ще до самого цього життя вбиває думка про те що та людина зробила з тобою коли була п'яною, тому що спогад про ті події не покидають мене і мабуть ніколи не залишуть мене у спокої.
        В мене були подруги по крайній мірі я їх такими спочатку вважала та після того що я пережила по їхній вині і вині їх братів я їх навіть своїми знайомими не можу назвати так просто одні люди що живуть в одному селі з моєю бабусею. А почалося все з події яка розгнівила моїх батьків, бо їх пограбували хоч і вкрали не дуже то і щось суттєве так декілька речей а получила я і від того стало образливо тому я звернулася до них щоб вони повернули те що вкрали але краще б й не зверталася. Коли я обізвала "подружок" злодійками, вони попросили допомоги своїх братів і одного дня зробили зі мною дуже злий, образливий і принизливий жарт, а точніше хотіли тим самим мене залякати і заткнути. Що ж вони зробили та все дуже просто, знаючи що я можу засинати вдень вони вирішили зіграти в одну гру яку саме я вже й не пригадаю та суть в тому що я мала заснути а потім мене розбудити та те що я побачила мене налякало. Перед мною стояло двоє юнаків з панчохами на головах і до мого горла приставлений ніж і вони змусили мене роздягнутись після чого висміяли мене обзивали"львівською паньою"
© леся маркiв,
книга «Моє життя як воно є».
Я така яка є
Коментарі