Видалити публікацію?
Лідія Юртаєва
2022-02-06 01:17:15
Я не навиджу припускатися помилок
Думки вголос, Особисте
Я НЕНАВИДЖУ ПРИПУСКАТИСЯ ПОМИЛОК. Здебільшого через суворе покарання  за їх скоєння у дитячі та юнацькі роки. Строгий голос материних зауважень, а й згодом усіх інших авторитетних "ртів", не згасає ще й досі, зачаївся, вичікуючи слушної нагоди, щоб випустити свої гострі кпини. Було ненароком зіб'ю зі столу скляний стакан із водою, він собі  розіб'ється на друзки, що розлетяться по усіх закутках, а вода, повільно скрапуючи вниз, утворить невеличку калюжу. Прибігає мати, і вмить її погляд забарвлюється у колір шаленого незадоволення, адже тепер доведеться витрачати дорогоцінний час, якого завжди катастрофічно не вистачає, щоб уважно звідусіль вишкребти, вимести цю скляну дріботу. І от тоді було не врятуватися. Очі закривалися не від страху, а від неспроможності дивитися на люте материне обличчя, вуста якого випулювали одне за одним повчальні примовляння: "А чи не можна було не розмахувати тими руками, як диригент перед хором? А що то так важко всидіти за столом й не прокинути нічого? Одна морока мені з вами! Та кажу вже скільки, та дбайте за речі трохи!" Що ж суворі післядев'яності, коли дім повний дітлахів ( нас, дітей, шестеро у батьків), а у гаманці вітер свище, бо у держави кризовий перелом, і зарплату виплачують чи то булочками, чи то хлібом, чи то печивом, ожорсточують людей. Не один раз перепадало за невміло прибраний стіл від крихт їжі, неохайно вимиту підлогу, недбало застелене чи розстелене ліжко, за абияк вимитий посуд, за надто забруднений одяг ( особливо, щойно випраний, і лише однієї прогулянки вистачало, щоб  біла футболка перетворювалася у чорну, особливо влітку, коли ти лазиш усіма околицями). Особливо непереливки було коли діло доходило до фізичних застосувань. Ох, як добряче ми могли отримати по плечах маминою, загартованою працею, дужою рукою! Ходив до забороненого озера, якому загрожує шахтяне провалля? Хрясь! Запізнюєшся до школи, бо збираєш рюкзак уранці,коли мав це зробити  перед сном? Хрясь! Вранці здійняв галас і розбудив матір завчасно, котра усю ніч старанно строчила спідницю сусідці, щоб нам на сніданок врешт купити молоко, і приготувати вівсянку не на воді? Хрясь! Було різне. Але досвід і роки багато всього зашліфували. Тож я не ображаюсь на моє виховання. Єдине, ще поки навчаюсь помилки, чи то в особистих відносинах, чи то у професійних обов'язках, чи то у текстах своїх віршів, особливо, коли їх позначають інші, сприймати не гостро, як неприйнятне для виправлення, а як неминуче на шляху до зростання. Вірю, що все ж дозріюдо цього. #ЗАПИТАННЯ: А як вам сприймається критика, особливо, якщо мова йде про вашу творчість?
2
9
100
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Олег Шемчук (ОЛШ)
@Лідія Юртаєва Впораєшся, Лідіє, слід лише спробувати 😉
Відповісти
2022-02-06 14:49:16
1
Лідія Юртаєва
Мене також дратують люди, які вважають себе неспроможними для помилок, вони постійно повторюють, що просто слідкують правилам, все роблять правильно, і будь-який вибір, котрий зроблять, він також правльний. А ти, як невдаха коло них. Але насправді мені дуже шкода таких людей. А ще більше шкода, коли у таких дітей народжуються діти, котрі повинні слідувати їх ідеальним правилам. Тому я підтримую твою точку зору нарахунок суб'єктів, котрі вважають, що не помиляються. Ох, стосовно банально-дієслівних рим, і людей, котрі вважають себе поетами з великої літери, якщо вміють римувати: любов-знов, очі-ночі, хмари-чари, і т.д.. Розумію! Бо неодноразово зустрічала таких. Тому сама ж, коли вже й пишу римований вірш, то розумію, що краще витратити час на пошук якісних хороших небанальних рим, ніж писати абищо заради того, щоб просто заявити про себе.
Відповісти
2022-02-06 14:54:17
Подобається
Лідія Юртаєва
@Олег Шемчук (ОЛШ) Дякую тобі за слова підтримки!😊 Я задумаюсь над спробами, можливо колись, щось із моєї писменницької нивочки, та й проросте)
Відповісти
2022-02-06 15:00:12
1