238.

Людмила Баглай

✍🙏🏻 Ти згодом будеш усміхатись... Та не такий сміх буде, як колись... Бо подумки, ти, будеш повертатись, Де мрії... ти назавжди залишив... Де залишив свої ти сподівання, Побачитись ще раз... востаннє... І всі бажання марнії твої, Це усвідомив ти і зрозумів... Бо іноді життя із долею жорстокі... Дають випробування нам все більш глибокі... Та треба рухатись, вперед іти, Долати долі закручені шляхи... Вони тебе ведуть стежками ввись, То повертають стрімко вниз... То так закручують твої шляхи, Що виходу здається вже не бачиш ти... Та всеодно уперто ти ідеш І з долею своєю суперечки все ведеш... Свої не полишаєш мрії і бажання, Хоч знаєш, марні все це сподівання... 18.12.2022

2023-01-27 14:38:30

Інші вірші поета

258. 34. 11 листопада 91.

Інші поети

Ingvar Batsa

@ingvar_batsa

Олексій Мельничук

@Alekzzz

crazy sugar

@Tory1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15800

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8376