238.

Людмила Баглай

✍🙏🏻 Ти згодом будеш усміхатись... Та не такий сміх буде, як колись... Бо подумки, ти, будеш повертатись, Де мрії... ти назавжди залишив... Де залишив свої ти сподівання, Побачитись ще раз... востаннє... І всі бажання марнії твої, Це усвідомив ти і зрозумів... Бо іноді життя із долею жорстокі... Дають випробування нам все більш глибокі... Та треба рухатись, вперед іти, Долати долі закручені шляхи... Вони тебе ведуть стежками ввись, То повертають стрімко вниз... То так закручують твої шляхи, Що виходу здається вже не бачиш ти... Та всеодно уперто ти ідеш І з долею своєю суперечки все ведеш... Свої не полишаєш мрії і бажання, Хоч знаєш, марні все це сподівання... 18.12.2022

2023-01-27 14:38:30

2

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1348

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

72

13

4989