238.
✍🙏🏻 Ти згодом будеш усміхатись... Та не такий сміх буде, як колись... Бо подумки, ти, будеш повертатись, Де мрії... ти назавжди залишив... Де залишив свої ти сподівання, Побачитись ще раз... востаннє... І всі бажання марнії твої, Це усвідомив ти і зрозумів... Бо іноді життя із долею жорстокі... Дають випробування нам все більш глибокі... Та треба рухатись, вперед іти, Долати долі закручені шляхи... Вони тебе ведуть стежками ввись, То повертають стрімко вниз... То так закручують твої шляхи, Що виходу здається вже не бачиш ти... Та всеодно уперто ти ідеш І з долею своєю суперечки все ведеш... Свої не полишаєш мрії і бажання, Хоч знаєш, марні все це сподівання... 18.12.2022
2023-01-27 14:38:30
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11355
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5527