238.

Людмила Баглай

✍🙏🏻 Ти згодом будеш усміхатись... Та не такий сміх буде, як колись... Бо подумки, ти, будеш повертатись, Де мрії... ти назавжди залишив... Де залишив свої ти сподівання, Побачитись ще раз... востаннє... І всі бажання марнії твої, Це усвідомив ти і зрозумів... Бо іноді життя із долею жорстокі... Дають випробування нам все більш глибокі... Та треба рухатись, вперед іти, Долати долі закручені шляхи... Вони тебе ведуть стежками ввись, То повертають стрімко вниз... То так закручують твої шляхи, Що виходу здається вже не бачиш ти... Та всеодно уперто ти ідеш І з долею своєю суперечки все ведеш... Свої не полишаєш мрії і бажання, Хоч знаєш, марні все це сподівання... 18.12.2022

2023-01-27 14:38:30

2

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1774

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2403