Видалити публікацію?
Юлія
2021-09-04 23:42:14
Не мої мелодії
Цікаве, Особисте, Різне
У темної ночі немає сонця. В тихому вечорі немає життя. В твоєму голосі смаку кориці і кави сховався сенс кожного вдоху. Я платівка з рельєфом твоїх думок-пісень, які постійно на повторі. В рожевій тиші чорного неба я падаю у безкінечність. Платівка розіб'ється, коли долетить до дна. І більше не буде пісень. В густому просторі ночі я задихаюсь і тону. Єдиний курс - за голосом сирен. Без корабля і без рятувального жилета. І не важливо настільки глибоко ти затягнеш мене, тільки би зігрітись в кашемірі твого голосу. Тримай мене настільки сильно, настільки зможеш у безкінечному поцілунку смерті. Я задихнусь і більше не буде пісень. Але поки я слухаю, а ти не мовчиш. Ми завмерли в режимі левітації. У наших вже завтра мертвих очах ще відбиваються сліди колись палаючих зір. У наших сьогодні ще живих тілах згасає жага любові. Вона погасне безслідно? Як будь-які з зірок, про які ми так і не дізнаємось? Мені би не людиною - твоїми струнами під натиском створювати звук. Бути ближче до музики і твоїх рук. У світлі повного місяця ловити твої настрої й бажання. І завжди бути ближче, ніж твої коханці. В одній із безкінечності ночей я засинаю у твоїх обіймах під снігопадом поцілунків. В одній із безкінечності ночей я більше не прокинусь. У всіх із безкінечності ночей будеш ти.
3
2
186
Коментарі
Veil
Як зворушливо...
Відповісти
2021-09-05 10:10:38
1
Юлія
@Veil Дякую
Відповісти
2021-10-13 21:51:58
1