Хочу миру
makovskaya_olya
Вплету я в косу свою русу, Шовкову, синьо-жовту стрічку, Бо довести сьогодні мушу, Люблю я наше, поле, річку, Ліси, поля, луги, долини, Людей, що з усмішкою щірою. Люблю, бо народилась в Україні, Люблю, бо дуже хочу миру. Нехай ця стрічка, синьо-жовта, Єднає всіх людей навколо, Тих хто осліпли, Хай оговтає, І так не схиблять більш ніколи. Бо як же можна зневажати Свою країну так зухвало, І прапор гордо прославляти, Чужої, іншої держави. Ви схаменіться сестри й брати, Погляньте ви лише навколо, Ви загасіть війни багаття, Хай не спалахує, ніколи!
2018-08-23 20:17:53
7
0
Інші категорії
Для дітей Радісні вірші Гумористичні Поеми Соціальні Подійні
Інші поети
David Laurent
@ledavdebvs
سين
@SAHARMALIK
Rose Chi_94
@aeri_chichi
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9117
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5664