- Мій брат буде проти наших стосунків, - вона говорить ці слова злегка притишивши голос, ніби боїться, що нас може хтось почути, що є дуже дивним, адже окрім нас, на вулиці не видно абсолютно нікого.
- Чому? - я здивовано говорю до неї, тому що дійсно не розумію як сталося так, що проти стосунків не батько і навіть не мати, а брат.
- Тому що він єдиний, хто в мене є... окрім тебе.

Я йолоп. Як я міг не здогадатися, що не лише мене життя било ногами, не лише я зостався один в цьому жорстокому світі, не лише мої батьки вміють іти в один прекрасний момент. Хоча я не міг цього знати. Вона ніколи не розповідала про своїх батьків і не хотіла нас знайомити, а я не піднімав цієї теми, тому що маю таку ж історію.

- Це мені не причина... - я сказав це голосно і Настуня миттю прикрила мій рот своєю рукою, а потім стала озиратися по сторонам, ніби шукаючи відблиск чиїхсь очей, - Я поговорю з ним. Чуєш? Попрошу благословіння.
- А що скажуть твої батьки, коли дізнаються про наші стосунки? Ти не можеш випрошувати благословіння в усього світу! - вона говорила це з острахом, але вже трішки голосніше, ніби вже не боялася нічиїх вух і очей.
- Я... я не маю батьків...

Вона не стала слухати далі. Одним різким рухом її руки обвили мене і я ніби розтанув. Інколи так дивно розуміти те, що обійми сильніше будь-яких ліків і ніякі там апокаліпсиси і кінці світу не страшні, коли тебе обіймає дійсно твоя людина.

- Я поговорю з ним.
- Не треба. Це страшна людина.
- Мені однаково. Хто він?
- Кримінальний авторитет... Зевс.

***

По моїй однушці в старій хрущовці на околиці міста гуляють привиди і таргани. Скинувши куртку, я іду до свого ліжка, де лежить позавчорашня газета. Я не читаю газет, а цю взяв лише для економії туалетного паперу, про що, сподіваюсь, ніколи не дізнаються мої сусіди, адже вони думають, що газети їм просто не приносять, а не якийсь двадцяти трьох річний економіст бере їх в своїх цілях.

Заваривши чай, я з чашкою в руці сідаю на диван і випадково дивлюсь на заголовок першої шпальти газети: "Банди міста знову ворогують. Хто наступна жертва Зевса?". Руки самі тягнуться до газети і мої очі починають бігати по рядках: "На днях на вулиці імені Матова було знайдено два понівечені тіла. Опізнання показало, що один з небіжчиків - це всім відомий кримінальний авторитет, так іменований Пуля, який в останній час, як говорять чутки, ворогував з не менш відомим бандитом, названим іменем давньогрецького бога грому Зевса. На місці було знайдено малюнок блискали, що нікому не секрет, є знаком його банди."

Тепер все ясно. Настуня не даремно так переживала, коли говорила, що її брат - це страшна людина. Зевс! Бог грому! Та що він такого знає?

Раптом почувся звук дзвінка у двері. По тому, що на вулиці була глибока ніч, можу без сумнівів сказати, що це точно була не пошта. Я підійшов до дверей і подивився в зірець - по той бік хтось стояв і також в нього дивився, тому що єдине що я бачив - ци чиєсь око. Останнє, що я пам'ятаю - це як мої двері моментально хтось вибиває, а я падаю і б'юсь головою об щось тверде.