Розділ 2
Той, хто вижив
В шафі був якийсь хлопець, на вигляд був однолітком Саши та Лесі, навіть чимось нагадувал Сашу. Він виглядав сумним.
— Еее... Привіт, — привітався він.
— Хто ти? І що ти робиш в моїй шафі? — спитав Саша. Він подивися на Лесю. Вона здавалася справді переляканою. Потім він знову подивився на новоприбулого. Він відповів на це здивованим поглядом.
— Мене звуть Моно. А вас? — спитав незнайомець.
— Моно, так... Мене звати Саша, а її Леся, — відповів він, з нотками переляку.
— Леся і Саша... Дивні якісь імена. А який зараз рік?
— 2021, — відповіла Леся.
— А це планета Земля? — знову спитав Моно.
— Так, — сказав Саша, — що за дивні питання?
— Тоді, мабуть в мене все вийшло.
— Що вийшло?
— Я з іншого світу, зі світу сили...
— Зачекай, що? — майже одночасно запитали Леся і Саша.
— В мене мало часу. Послухайте мою історію, і тоді ви будете самі вирішувати, вірити, чи ні, — сказав Моно. Саша хотів щось сказати, але промовчав.
— В нашому світі з'явився дивний чоловік, який знищує усе на своєму шляху, і хоче навіть знищети увесь світ. Недавно, він добрався до мого села, і знищив синім вогнем все, що я любив. Мої друзі, вчитель, кохання... Всі вони... Загинули. Але я вірю в одне: є ще ті хто вижив... Як я... Я хочу знайти своїх батьків.
— Тобто, ти хочеш сказати, що ти вижив після повного знищення твого села, віриш, що ще хтось вижив, і ти хочеш знайти своїх батьків? — перепитав Саша.
— Саме так!
— То навіщо ми тобі!
— Ви маєте допомогти мені, або...
— Слухай, ми не можемо нічого зробити, ми навіть битися не вміємо. Як саме ми маємо допомогти?
— Ну, тоді... — Моно узяв с карману якийсь маленький пристрій, схожий на годинник, зосередженно подивився на нього. І раптом він засвітився яскраво-синім вогнем, і хлопець почав зникати...
— Бувайте, удачі вам! — сказав він і зник.
Саша і Леся були настільки перелякані, що не могли нічого зрозуміти. І тут, Сашко подивився на годинник. Його стрілки непорушно стояли, показуючи один і той самий час. Невже...
— Еее... Привіт, — привітався він.
— Хто ти? І що ти робиш в моїй шафі? — спитав Саша. Він подивися на Лесю. Вона здавалася справді переляканою. Потім він знову подивився на новоприбулого. Він відповів на це здивованим поглядом.
— Мене звуть Моно. А вас? — спитав незнайомець.
— Моно, так... Мене звати Саша, а її Леся, — відповів він, з нотками переляку.
— Леся і Саша... Дивні якісь імена. А який зараз рік?
— 2021, — відповіла Леся.
— А це планета Земля? — знову спитав Моно.
— Так, — сказав Саша, — що за дивні питання?
— Тоді, мабуть в мене все вийшло.
— Що вийшло?
— Я з іншого світу, зі світу сили...
— Зачекай, що? — майже одночасно запитали Леся і Саша.
— В мене мало часу. Послухайте мою історію, і тоді ви будете самі вирішувати, вірити, чи ні, — сказав Моно. Саша хотів щось сказати, але промовчав.
— В нашому світі з'явився дивний чоловік, який знищує усе на своєму шляху, і хоче навіть знищети увесь світ. Недавно, він добрався до мого села, і знищив синім вогнем все, що я любив. Мої друзі, вчитель, кохання... Всі вони... Загинули. Але я вірю в одне: є ще ті хто вижив... Як я... Я хочу знайти своїх батьків.
— Тобто, ти хочеш сказати, що ти вижив після повного знищення твого села, віриш, що ще хтось вижив, і ти хочеш знайти своїх батьків? — перепитав Саша.
— Саме так!
— То навіщо ми тобі!
— Ви маєте допомогти мені, або...
— Слухай, ми не можемо нічого зробити, ми навіть битися не вміємо. Як саме ми маємо допомогти?
— Ну, тоді... — Моно узяв с карману якийсь маленький пристрій, схожий на годинник, зосередженно подивився на нього. І раптом він засвітився яскраво-синім вогнем, і хлопець почав зникати...
— Бувайте, удачі вам! — сказав він і зник.
Саша і Леся були настільки перелякані, що не могли нічого зрозуміти. І тут, Сашко подивився на годинник. Його стрілки непорушно стояли, показуючи один і той самий час. Невже...
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)