Розділ 3
Зупинений час
Час зупинився... Саша і Леся дивилися один на одного, не розуміючи що столося. Вони пішли на кухню, і побачили дивну картину. Мама і тато Саши стояли нерухомо, мов окаменіли.
— То значить він зупенив час, — перелякано спитала Леся.
— Ні цього не може бути, — заперечував Саша, — це лише сон... — То я мабуть пійду додому.
— Я тебе проведу!
***
Із часом, проведеним з Лесею, Сашко зрозумів, що усе зупинено, тому він може робити що завгодно, і коли завгодно! Тому він побіг в магазин взяв батончики і з'їв усе за один раз. Він брав все що захоче, тому і взяв ще собі новенький телефон. Також, Сашко час від часу повертався додому, погратись в комп'ютерні ігри, чи ще щось.
Тим часом Леся була стривоженою, і лише думала, як повернути все на своє місце. Вона не може нормально їсти чи спати. Тому з часом, вона вирішує зустрітися з Сашою. Вона пішла до його дому. Двері були незамкнені, але в квартирі нікого не було. Леся вирішила почекати.
***
Пройшли десь дві годинни, до того як Сашко повернувся. Сам він виглядав сумним.
— Привіт, — сказала Леся.
— Привіт, — відповів Саша.
— Ти ж розумієш, що нам треба повернути усе як було, так Саш?
— Так... Тут ти права... Цей день йде вже мінімум два тижні, я більше не можу так.
— Я тебе розумію. То є якісь ідеї?
— Нам треба знайти Мано, чи Мона, чи як його там.
— Моно.
— Точно. Тоді він з'явився у шафі так? Тоді може він ще щось залишив?
Саша підійшов до шафи, і відчинив її. Там ще лежав той дивний годинник, що і зупинив час. Це була їхня остання надія.
— То значить він зупенив час, — перелякано спитала Леся.
— Ні цього не може бути, — заперечував Саша, — це лише сон... — То я мабуть пійду додому.
— Я тебе проведу!
***
Із часом, проведеним з Лесею, Сашко зрозумів, що усе зупинено, тому він може робити що завгодно, і коли завгодно! Тому він побіг в магазин взяв батончики і з'їв усе за один раз. Він брав все що захоче, тому і взяв ще собі новенький телефон. Також, Сашко час від часу повертався додому, погратись в комп'ютерні ігри, чи ще щось.
Тим часом Леся була стривоженою, і лише думала, як повернути все на своє місце. Вона не може нормально їсти чи спати. Тому з часом, вона вирішує зустрітися з Сашою. Вона пішла до його дому. Двері були незамкнені, але в квартирі нікого не було. Леся вирішила почекати.
***
Пройшли десь дві годинни, до того як Сашко повернувся. Сам він виглядав сумним.
— Привіт, — сказала Леся.
— Привіт, — відповів Саша.
— Ти ж розумієш, що нам треба повернути усе як було, так Саш?
— Так... Тут ти права... Цей день йде вже мінімум два тижні, я більше не можу так.
— Я тебе розумію. То є якісь ідеї?
— Нам треба знайти Мано, чи Мона, чи як його там.
— Моно.
— Точно. Тоді він з'явився у шафі так? Тоді може він ще щось залишив?
Саша підійшов до шафи, і відчинив її. Там ще лежав той дивний годинник, що і зупинив час. Це була їхня остання надія.
Коментарі