-Фу, прибери від мене цю гидоту!-вигукнула Сіро, відпихаючи від себе Юна.
-Ну чого ти?-промовила сестра, наминаючи гречку з сметаною, аджикою, майонезом і залиту сирим яйцем.
В коридорі щось важко гупнуло.
-Наташа?-Сіро вигнулась, аби заглянути у коридор, проте з дивану не підвелась.
-Так,-почувся приглушений голос і у кімнату зайшла засмучена дівчина. Її ліва щока збільшилась в декілька разів і почервоніла. -Щоб без батьків у школу не приходила,-Ната протягнула сестрам щоденник.
-І що ж ти зробила?-Юна потягнулась і попрямувала шукати аптечку.
-Я зламала носа своєму однокласнику,-вичавила з себе Наташа.
-То це він тобі таке садно залишив?-в очах Сіро спалахнули люті бісики.
-Ні, його брат,-Наташа струснула русою чуприною і, скривившись, торкнулась до набряклої щоки.
-Що ж тобі зробив твій однокласник?-поцікавилась Юна, тягнучи за собою коробку наповнену ліками.
-Ну, ем. Він ліз у моє особисте життя,-пробурмотіла Наташа, вмостившись на дивані.
-Така ж запальна, як Сіро,-пробурмотіла Юна, витягнувши з усієї купи ліків, один тюбик.
-Скажеш вчителю, що батьків у тебе немає. Тільки дві сестри.
-Не думаю, що Лариса Романівна оцінить ваш жарт, враховуючи, що той ідіот Слимаковський, її онук,-Наташа скривилась.
-А батьків його брата, теж викликають?-намагаючись виглядати серйозно, запитала Сіро.
-Ні.
-Ну, на цьому ми й завершимо нашу розмову, щодо цього інцеденту. Лариса Романівна проводить уроки алгебри і геометрії?-отримавши кивок, Сіро продовжила. -А на цих предметах ти чудово знаєшся, отже й докучати на них, у неї не вийде.
-Ну гаразд. Думаю ви праві,-Наташа розпливлась у посмішці.
-Бачили б виобличчя Слимаковського, коли я його вдарила. Ха. Він ледь не розплакався перед усіма.


— Добре, мені треба з вами серйозно поговорити. - промовила Наталія вмостившись на підлозі.
— Мені завжди не подобалася ця фраза, - скривилася Юна і вставила у вуха навушники.
— Ну що ви за люди такі?! - у відчаі вигукнула Ната.
— Я тобі вже казала, ми не люди. - вишкірилася Сіро.
Наташа різко встала. Відібрала навушники у Юни і книгу у Сіро.
— А тепер послухайте мене, - просичала дівчинка.  — Ви виглядаєте на двадцять років, сім років тому, коли ви забрали мене з дитячого будинку ви теж виглядали на двадцять років! Ви розмовляєте так ніби прожили років зі сто, але поводите себе як діти! І ще постійно твердите що ви не люди.
— І це тебе хвилює?  - підняла одну брову Сіро.
— Знаєте що, мені це набридло! Коли в п'ять років до мене прийшли дві дівчини і забрали мене з тієї богом забутої діри, я думала в мене з'явиться нормальна сім'я! Але надії були марні. Дівчинка стрілою вискочила з вітільні, гупнули двері її кімнати.
— Здається у неї перехідний вік, - у повній тиші промивила Сіро.
— Ми допустили класичну помилку, батьків головного героя. - вишкірилася Юна. — Тримали від неї в секреті усі таємниці поки вона не виросла і не почала щось підозрювати.
***
Ната посміхнулася задоволена собою. Психологічний експеремент вдався, і судячи з останніх слів Сіро, сестери думають що у неї перехідний вік. Тепер залишилося самій у всьому розібратися.
***
Юна прислухалась, і розплилася в задоволеній усмішці.
— Дівчинка навчилася проводити психологічні експеременти, - тихо сказала вона.
Сіро штиркнула сестру ліктем у бік.
— Ми ж домовлялися читати її думки тільки у крайньому випадку!
— Мені просто було цікаво, - стиснула плечима чорнокоса. — Здається Ната нарешті розпочала свою гру.