Я завжди хотіла щось написати своє, зі своєї душі, тому ось. Напевне, спочатку потрібно розповісти про себе. 

  Звичайна дівчина 19 років, звати Оля, навчаюся на психолога та планую пов'язати з цим своє життя. Завжди мала тягу до роздумів на різні цікаві та не дуже теми, тягу на краще розуміння себе та своєї натури, душі, коротше люблю копатися в собі. Ця книга це буде щось на кшталт складу моїх думок та відвертості в першу чергу з собою.

  З раннього віку мала шкідливу звичку пристосовуватися, перекроювати себе заради чогось або когось, наприклад, щоб влитися в соціум, влитися в свою соціальну групу, завжди знала якою треба бути щоб сподобатися людині і перебудовувала свою особистість під цей шаблон, але є велике але.

  В років 15-16 я різко зрозуміла що я абсолютно не знаю себе. Не знаю свої вподобання, істинні думки, істинні бажання та позицію. Просто була як всі щоб поряд були всі, була як треба щоб було як треба, "як у людей". Насправді страшно прокинутись якогось ранку і зрозуміти що я брешу сама собі, що я не знаю навіть себе реальну і те, що мої думки вже не такі і мої, а більш нав'язані собою ж заради когось, або соціумом і це все є мені настільки чужим. Я зрозуміла що я втрачаю себе і маскуюся під загальну масу людей, маскую своє різнобарвне та цікаве нутро от тільки досі не розумію заради чого.

  Чи ви задумувались над тим, які соціальні рамки та норми для вас є дивними або взагалі чужими, яких би не хотілось притримуватися (якщо опустити відхилення у вигляді педофілії, вбивств і всього в цьому роді)? Особисто для мене це цікава тема для роздумів оскільки моя думка що більшість норм саме про нав'язування потрібних думок, бажань або позицій що корисні, наприклад, для країни (як от наприклад в деяких країнах є своєрідний культ дітей, щасливого материнства по більшій частині бо це вигідно. Потрібно покращувати демографію, але діти це не просто виносити, народити і забезпечити базові потреби. Моя позиція що до дітей потрібно готуватися що морально, психологічно, що фінансово оскільки це велика відповідальність і в більшій мірі від виховання та дитинства залежить відчуття дитини в майбутньому, в соціумі, в житті, банально відчуття безпеки в цьому світі, як саме таке базове та поверхневе). Якщо продовжувати, то можна говорити за релігію, оскільки в різних країнах, соціумі вона "трактується" та змішується з традиціями або потребами влади по своєму, хоча священне писання (Біблія, Коран і т. п.) одне й те саме всюди. Також можна привести приклад доволі болючою темою для більшості - нав'язуванні "ідеалів" краси і що дуже дивно для мене трендами на тіло. 

  Взагалі, мої спостереження говорять про те, що люди які якимось чином відрізняються від загальної маси людей зовнішністю, образом життя, мисленням зазнають найбільшого знущання, цькування і це зовсім не про те що це неправильно, хоча для кожної людини може бути норма різна. Це зазвичай говорить про те, що більшість людей не вміє приймати те, що вони не можуть бути завжди праві і що інша думка це не завжди неправильно, також, зазвичай, такі люди мають "свою думку" що дорівнює банально більш прийнятливій думці суспільства, таку, за яку не осудять так як це "правильно". Чомусь деякі дійсно думають що мають право засуджувати інших за щось коли це ніяк не шкодить суспільству, а тим паче напряму їм самим. Критика, хоча ця тема теж доволі спірна, має місто бути коли її просили і має бути об'єктивною, без проекції своїх потайних сумнівів в собі.

  Мати свою думку та позицію це нормально і як на мене навіть правильно, тому що це значить що людина задумується про те, що є дійсно її власною думкою та "покликом душі", аналізує себе та своє життя, застосовує критичне мислення. Люди які відкрито цькують за зовнішній вигляд в особливості частіше за все, намагаються підняти свою думку та самовартість у своїх же очах, наче "я ще не настільки погана або не гарна як вона, значить зі мною все добре" що і говорить про те, що людина в цьому плані має сумніви. 

  Людина не має сходитися з ідеалами або очікуваннями іншої людини, не повинна себе змінювати (сюди більше підходить слово ламати, перекроювати в негативному сенсі) заради прийняття її соціумом, іншими людьми. Кожна людина, особистість по-своєму унікальна і в цьому і є найбільша цікавість, цінність у спілкуванні, у пізнаванні світу. Ми люди, а людина створіння соціальне і зрозуміло що ми не можемо пасувати кожний до кожного як пазли, по цьому принципу як раз ми і шукаємо собі оточення, партнера на життя, шукаємо розуміння та підтримку.