На другий день Віка тоже пішла в тот магазин, купила собі кави і кексів. Вона підходить до машини і бачить Дімку. Він підбіг до неї і обняв її.
- Віка а прийдеш до мене в гості завтра? - Спитав в неї хлопчик.
- Ну, добре. - З посмішкою відповіла вона.
- Сідай в машину, так буде зручніше їсти.
- Добре. - Сказав Дімка.
І він сів в машину. А Віка побігла в магазин за соком. Коли вона вернулася і сіла за руль то спитала.
- А ти знаєш що до незнайомців в машину не можна сідати. - Сказала вона.
- Ну я же вас вже знаю. - пережовуючі кекс, сказав Діма.
Віка простягнула руку, щоб погладити хлопця по голові. Віка сказала щоб вони зустрінуться завтра в 16:00.
Вони двоє перекусили, попрощались і Віка поїхала на роботу.
Наступного дня Віка вже сходила в магазин щоб купити їжу для його сім'ї. Рівно в 16:00 вона підійшла до машини і там був Діма. Він підбіг і захотів допомогти, нести пакети з продуктами. Вона дала йому самий легкий пакет, і тоді Віка спитала.
- А ти з ким живеш?
- Я живу з татом.
- А де ваша мама?
- У мене її нема, я тільки живу з татом.
- А ким твій тато працює? - Зацікавлено запитала Віка
- Він працює грущеком в якомусь сепер маркеті.
Вони піднялися на 3 поверх. Хлопчик відчинив двері своїм ключиком. І закричав.
- Тато, я дома. Дивися хто прийшов!
Віка роздивилася їхню квартиру. На диво у них було все прибрано і гарно. І тоді в коридор вийшов його батько і сказав.
- Ви хто?
- Мене звати Віка, а я так зрозуміла ви його батько да?
- Да. - сказав він.
Батько подивився на свого сина і закричав.
- Кого ти до нас привів!? Швидко іди в кімнату!
У хлопчика з'явилися сльози, і він втік до своєї кімнати.
- Не кричіть на дитину, це я попросила його мене привести до вас. - Каже Віка.
- А це що? - Чоловік показав пальцем на пакети.
- Це вам я принесла різних продуктів.
- Не потрібні вони нам!
- Я просто їх принесла, бо ваш хлопчик завжди голодний, і приділяйте увагу до вашої дитини.
- Я би залюбки но робото, і не встигаю я зним займатися. - Каже чоловік.
Жінка положила пакети на підлогу, розвернулася і пішла. В душі вона йому співчувала, но с зовні цього було не помітно. Вона сиділа на кухні і пила чай і думала. Що буде завтра?
Віка не могла заснути, їй було то жарко або холодно. І потім вона задумалась ,, невже я закохалась?".