5. Хто це?
Чоловік відкрив двері, і він був в шоці. На порозі його квартири стояла гарна, висока блондинка. Вона тримала великі сумки з іграшками, одежею і їжею.
- Я повернулась. - З посмішкою і радістю, сказала жінка.
- Маша? Що ти тут робиш? - Відповів не впевнено чоловік.
- Як що, я тут живу. - З не розумінням каже Маша.
Тоді в коридор вибіг Дімака, йому теж було цікаво хто до них завітав.
- Добрий вечір. - Швидко сказав хлопчик.
Жінка з великою посмішкою сказала:
- Привіт, пам'ятаєш мене?
- Ні. - Сказав Діма.
- Як не пам'ятаєш? Це ж я, твоя мама. - З гордістю сказала жінка.
- Ні, моя мама Віка! - Голосно сказав хлопчик.
- Віка??? - Не розуміючі перепитує Маша.
З кухні вийшла в коридор сама Віка, хлопчик підбіг до неї і обійняв, і каже:
- Ось моя мама. - З посмішкою сказав хлопець.
- Ти від нас поїхала 5 років тому, не дивно що Діма тебе не пам'ятає. - Сказав чоловік.
- Ти покинула мене і дитину, мені було тяжко без тебе, а зараз ти з'являєшся. То скажи навіщо ти до нас прийшла?
- Ну як? Я же твоя дружина, мати Дімки. - Через сльози сказала Маша.
- Ну ні чого, я відсужу в тебе мою дитину ну і твою квартиру. - З гордістю сказала Жінка.
Маша забрала всі гостинці яка вона їм купила, і пішла.
Через місяць був суд, Віка допомогла Максу його виграти. Після суду Макс з Вікою і Дімкою пішли гуляти.
- А ви ще згодні стати моєю дружиною? - Не впевненим голосом сказав він Віке.
- Да згодна. - З посмішкою сказала Віка.
- Мама, папа, можна морозиво?
- Да, зараз тобі купимо.
Вони купили собі по морозиву, і гуляли вони до самої темряві.
КІНЕЦЬ
- Я повернулась. - З посмішкою і радістю, сказала жінка.
- Маша? Що ти тут робиш? - Відповів не впевнено чоловік.
- Як що, я тут живу. - З не розумінням каже Маша.
Тоді в коридор вибіг Дімака, йому теж було цікаво хто до них завітав.
- Добрий вечір. - Швидко сказав хлопчик.
Жінка з великою посмішкою сказала:
- Привіт, пам'ятаєш мене?
- Ні. - Сказав Діма.
- Як не пам'ятаєш? Це ж я, твоя мама. - З гордістю сказала жінка.
- Ні, моя мама Віка! - Голосно сказав хлопчик.
- Віка??? - Не розуміючі перепитує Маша.
З кухні вийшла в коридор сама Віка, хлопчик підбіг до неї і обійняв, і каже:
- Ось моя мама. - З посмішкою сказав хлопець.
- Ти від нас поїхала 5 років тому, не дивно що Діма тебе не пам'ятає. - Сказав чоловік.
- Ти покинула мене і дитину, мені було тяжко без тебе, а зараз ти з'являєшся. То скажи навіщо ти до нас прийшла?
- Ну як? Я же твоя дружина, мати Дімки. - Через сльози сказала Маша.
- Ну ні чого, я відсужу в тебе мою дитину ну і твою квартиру. - З гордістю сказала Жінка.
Маша забрала всі гостинці яка вона їм купила, і пішла.
Через місяць був суд, Віка допомогла Максу його виграти. Після суду Макс з Вікою і Дімкою пішли гуляти.
- А ви ще згодні стати моєю дружиною? - Не впевненим голосом сказав він Віке.
- Да згодна. - З посмішкою сказала Віка.
- Мама, папа, можна морозиво?
- Да, зараз тобі купимо.
Вони купили собі по морозиву, і гуляли вони до самої темряві.
КІНЕЦЬ
Коментарі