- Ну це так, звичайно

- На кшталт,якщо накричав на мене я починаю плакати і боятися його.

- Ну а кінець то який, невдовзі? Так цікаво, що буде наприкінці.

- Да, скоро.

- По типу не так давно такий накричав на меня : «че блять немічні включити світло не можете»

- - Мейтью

- - А я такий «я дала, не знав що він так вимикається»

- Сміх і годі. Хоча для тебе звісно так не було.

- Або взагалі сьогодні накричав на мене за те, що у нього корова втекла, а у нього бачники голова болить від моєї музики, а нічого коли у мене бошка хворіла і я попросив чемно вируй свою музику він сказав «зате мені весело»

- Мейтью

- І з'явилося моє улюблене висловлювання «весело весело, я б таке весело- повеселіло». А про мої садиські та маніакальні нахили знає тільки Влад і його це не бентежить навпаки подобається те, що я псих такий.

- Мейтью

- Можна сказати, що це тип кінець

- Неймовірно! Дякую, що поділився наболівшим. Було приємно поспілкуватися.

- Нема за що. Мені було це необхідно

- Ти класна чи класний, якщо дивишся по ніку (ахах).

- Дякую. Мені приємно це чути.

- Я ще люблю читати манги та дивитися аніме

- Мейтью

- І писати вірші але чот закинула

- А покажеш хоч один- прочитаю. Доречі, я аніме зараз дивлюся: називається «Монстр»

- Ого, круто. Зараз віршик буде.

- Назва : У труні

-

- Дурно думати, що їх немає,

- Вони є, я бачив,

- Він ходив, ходив уві сні,

- Я його побачив, він небіжчик,

- Не живий, для мене не дихає,

- Я хотів з ним, за одне ,

- Але, на жаль, не вийшло.

- Я хотів, обійняти його,

- Розповісти що думав,

- Ніби хтось, проти все,

- Я хотів побачити

- Я хотів його обійняти,

- Розповісти що бачив ,

- Але навіщо, тепер йому,

- Якщо він, не бачить. Не побачить він мене,

- Я на фото, бачу,

- Тату, як до тебе прийду,

- Відразу, я, побачу.

- Як можу, так говорити!?

- Як, егоїстично!

- Смерть, туга, вона одна,

- Боже, іронічно.

- Він сказав, тоді що я ,

- Сам вирішую що ж

- Як мені жити,

- Як чинити ,

- Я не знав, але що ж,

- Адже тоді що казав

- Пипиної могили

- Папа слухав, лише мене,

- Він мене, почув!

- Я не знав, що він там був Але ж помер, отже,

- Існує і потойбічний світ,

- Хіба, не значить!?

- Хіба привид, каже?

- Хіба примара плаче?

- Він один і він сумує,

- Нічого не означає !?

- Я люблю, його, сильніше,

- Але на жаль, я зовсім ,

- Не прийду до тебе.

- Якось так. Це вірш про те, як я подзвонив до свого батька

- Мейтью

- І про те, що він приходив до мене, уві сні

- Мейтью

- Тому що я попросив

- Гарно. Маєш талант. Сильний трагізм. І рифма є. Продовжуй писати.

- Дякую. Та й він там був живий

- Мейтью

- І він тоді сказав що він прокинувся. Коли я запитав як- він вдома ж помер.

- Мейтью

- Я потім сплутав цей сон з реальністю.

- Мейтью

- І коли прокинувся дуже гірко плакав, що це все не правда і він правда помер і не повернутися як би я на нього не чекав.

- Розумію.

- Таке почуття було ніби все було на Яву.

- Мейтью

- Саме тоді коли я хотів торкнутися його спини я прокинувся

- Мейтью

- Я його бачив тільки зі спини але я відчував таку тугу, яку ніколи не відчував до інших живих людей.

- Ти його дуже любив, тому і почуття тому були настільки сильними.

- Може це справді бив він, хз

- мабуть хотів тебе про щось важливе попередити

- і задля цього зійшов з місця небесного благодатного до тебе на землю прокляту, що прибиває в темряві.

- Що ж, все можливо. Бувай. До нової зустрічі.