Знищ мене
Вона зрозуміла, що звільнивши дух, звільнила і себе від будь-яких почуттів. Вона стала тінню свого колишнього "я", живою оболонкою без душі. Її друзі почали помічати зміни, але ніхто не міг зрозуміти, що з нею сталося. Вони намагалися розрадити її, підтримати, але Аліна лише відчужено усміхалася, не відчуваючи нічого всередині.Одного дня, коли вона знову сиділа в своїй кімнаті, відчуваючи холод, який став їй звичним, Аліна зрозуміла, що вона більше не може так жити. Вона вирішила піти туди, де все почалося – до того озера, де вона завжди знаходила спокій.Коли вона дійшла до озера, вечірнє сонце занурювалося у воду, залишаючи за собою багряні відблиски. Аліна сіла на берег і вдивлялася у воду, намагаючись знайти відповіді на свої запитання. Вона тихо прошепотіла: "Звільни мене," – але цього разу не духу, а сама собі.Вона встала і повільно увійшла в холодну воду. Кожен крок давався важко, але вона йшла далі, відчуваючи, як вода піднімається все вище. Коли вона вже була майже по шию в озері, Аліна закрила очі і відчула, як спокій огортає її.В останній момент, коли вона вже майже зникла під водою, їй здалося, що вона почула голос духа, який колись був її частиною: "Ти нарешті звільнила нас обох."Аліна більше не відчувала болю чи страху. Вона відчула лише тихий мир, якого так довго прагнула. І хоча її тіло залишило цей світ, її дух нарешті знайшов спокій, зливаючись із водою і небом, де вона завжди буде вільна.
Коментарі