БІЛЬ
СТРАХ
ПОРОЖНЕЧА
СТРАХ

Зникнення Принцеси цікавило лише Шальдо. Для інших нічого не сталося, наче її просто не існувало. Вечори стали не такі яскраві, як були раніше, а біль продовжував збільшуватися, тягнучи за собою страх. Можливо, дівчина перестала відвідувати місто, бо хтось наважився образити її. Хоча, кому б це було треба?

Картин ставало дедалі більше, хоча тепер вони були лише витвором уяви Шальдо. Вигадані вбрання та зачіски, події, в центрі уваги яких була лише вона – це все було дурною фантазією. Біль не згасав і розділяв місце зі страхом. Прокидатися сповненим надії і одразу бігти до віконця, щоб глянути чи приїхала вона сьогодні, коли серце от-от затріщить.

Надія згасала і сльозливі почуття виливалися у портрет дівчини. Він працював над ним від моменту пробудження аж допоки вже не мав сил стояти. На відтворення брунатного волосся хлопець витратив приблизно тиждень, з кожним днем дедалі більше закохуючись у юну Леді. І карав себе за це, бо таким як він судилося жити на самоті.

Ночі проведені в риданнях, а дні - у жалісних виттях створили неперевершений шедевр. Картина притягувала деталізованим заднім фоном, на якому можна було розгледіти кожну цеглину будівель, кожне деревце на горизонті. Блискучі карі очі, кучеряве волосся, легка усмішка – все це робило дівчину живою.

Шальдо зробив декілька помахів пензлем, залишивши свій підпис у нижньому кутку картини. Сівши за кволий стіл, він взявся писати листівку.

І от, мить, коли життя завмирає, коли все навколо втрачає свій сенс і залишається лише порожнеча. Вічна і неминуча порожнеча, яка починає виїдати тебе із самого серця. Хлопець обережно склав листівку, поклавши її біля портрета, і підійшов до балкона.

- Можливо, в цьому світі все не настільки й жахливо? Може, я дійсно маю свою роль у ньому? Але яку? Нести людям лише розчарування? Я нікому не потрібен, абсолютно нікому.

Галасливий натовп зібрався біля найстарішого дуба на центральній площі. Всі про щось теревенили, навіть не звертаючи уваги на хлопця. Лише маленька дівчина глянула вверх, штовхнувши свою мати за руку.

- Матусю, що він робить?

© Микита Билима,
книга «Портрет Принцеси».
Коментарі