Олександр озирнувся, подивився на свою шафу, пере-одягнувся, кинув погляд на втомлені ноги і тільки тоді зро-зумів, що забув одягнути спортивне взуття. На ногах у нього були смугасті шкарпетки. Він подивився на білосніжні кросі-вки, що стояли поруч, і здивувався:

– Нібито я вже одягав їх… Що це зі мною коїться? Я ледь не пішов у зал в одних шкарпетках. Добре, що мене ніх-то не побачив без взуття, ото б сміху було.

Хлопець узяв лівою рукою своє спортивне взуття і по-вільно одягнув його на ноги. Підійшов до дзеркала, яке зна-ходилось поруч. Під ним був умивальник. Подивився на себе й задумався:

– Невже за минулий рік я так змінився? Коли я прий-шов у зал, на мені не було жодного м’яза. Я був худорлявим, високим хлопцем, і ніхто не звертав на мене уваги, а зараз я дивуюся тому, який за рік отримав результат. Працюючи в залі через день по годині, я вже через три місяці став іншим, і тепер я себе не впізнаю. У мене таке враження, ніби це все не насправді та сниться. Неймовірно, що я маю таку привабли-ву зовнішність! Я став удвічі більшим, ніж був. Неможливо, але це правда. Я ось бачу самого себе і розумію, що це незви-чайний результат. Може, це сталося через те, що я дуже дов-го хотів змінити свою зовнішність, і моє бажання було насті-льки сильним, що я забув про все на світі заради тренажер-ного залу. Ні на що не звертав уваги і не зважав на слова своїх друзів, які мені казали, що краще не ходити до залу, а посиді-ти десь у затишному місці, попити пива, обговорити новини. Але я їх не слухав, і всупереч усьому я тепер маю зовсім ін-ший вигляд .

Так, Олександр нікого не слухав, він прийняв своє рі-шення, а воно було нелегким. І найважче було відмовитися від зустрічі з друзями, які його не підтримували і не бажали, щоб він ходив до тренажерного залу. Довго був сам, розумі-ючи, що відмовитися від друзів є нелегким рішенням заради своєї мети. Уже в тренажерному залі, коли почав займатися, то так само повністю був сам, і йому ніхто не підказував, як правильно потрібно тренуватися. Він самостійно опановував різні вправи. Тільки іноді, коли чогось не знав, підходив до адміністраторки, милої дівчини, яка постійно знаходилась у залі, і у неї цікавився основними правилами тренувань. В основному ж Олександр самостійно працював над собою, читаючи літературу для спортсменів, та іноді заходив в Інте-рнет і там шукав різні відеоролики, де було показано, як по-трібно правильно виконувати вправи. І це йому допомогло в самостійному тренуванні.

У нього був невеликий заробіток, тому на тренера грошей не вистачало, і хлопець сам тренувався в залі без будь-якої допомоги. Тренажерний зал приніс великі зміни в його життя. З часом у Олександра зникло бажання, як це було раніше, після роботи зустрітися з друзями, взяти по пляшечці пива, а потім посидіти на лавці, а між розмовами дістати з кишені пачку цигарок і викурити одну чи дві та пізно вночі повернутися додому. Ні, він уже від цього усього давно відмовився.

Спочатку, коли Олександр приходив до тренажерного залу, він відчував, що весь алкоголь і викурені сигарети поз-начаються на його здоров’ї. Йому було нелегко починати займатися спортом. Іноді хлопець після кількох вправ уже не мав сил і бажання продовжувати тренування і хотів піти, але його зупиняло те, що він прийняв рішення і не міг від нього відмовитись. Він обрав свій шлях і не бачив жодного сенсу залишати почату справу. На вихідних днях розмірковував над тим, щоб почати ходити в тренажерний зал, і на це все пішло більше місяця. Ці думки його не відпускали вечорами і вночі йшли з ним спати. Вони були в його сновидіннях, де він бачив себе вже більш підкачаним, струнким. Йому подо-балися такі сни, вони були віщі, показували правильні на-прями, але коли вранці прокидався, одразу розумів і відмов-лявся, вірити те, що в житті він щось може змінитися. Знав, для того, щоб щось змінити в житті, потрібні роки, і не був упевнений, чи зможе протриматися стільки в тренажерному залі, працюючи над собою. З часом він все ж зміг дійти до своєї мети і не зійти із шляху.

Тренувався у тренажерному залі через день, а потім вирішив ходити щодня. Від усього відмовлявся і розумів, що це неможливо і такі люди, як він, не мають такої сили волі, але коли минав час, він ще більше почав розуміти свою силу, в яку він ніколи не вірив. Але тепер Олександр знає, що він зовсім інша людина. Колись, ще в дитинстві, батько йому показував, як правильно віджиматися. Йому було шість років, і він робив кілька віджимань на день, п’ять чи десять. Так тривало недовго, не більше місяця, а запам’ятав на все жит-тя. Олександр не робив такі вправи, йому було цікаво піти погуляти з хлопцями, десь побігати, кудись сходити та пог-рати в ігри, повеселитися. Відмовлявся від жодних фізичних навантажень. Ось такими були його дитячі спогади. Завжди планував на майбутнє, але це майбутнє ніколи не наставало, і думав, коли з’явиться можливість, тоді він піде в зал, а так цілими днями грав у футбол на своєму подвір’ї, у хованки або ж у якісь інші ігри, які він вигадував зі своїми друзями. Ми-нали роки, і нічого не змінювалося. Олександр відмовлявся від того, щоб почати ходити в зал. Іноді він навіть пропускав шкільні уроки для того, щоб зі своїми друзями кудись сходи-ти погуляти. Непомітно минуло дитинство. Зараз йому вже двадцять п’ять років і за своє життя хлопець не встиг нічого зробити, а двадцять п’ять – це вже не такий молодий вік, як вісімнадцять років. Усі, хто зараз тренується в залі, почали займатися давно, коли їм було по вісімнадцять чи двадцять років. І з того моменту по сьогоднішній день вони вже мають достатньо гарний вигляд. А дехто нагадує міфологічних бо-гів, маючи такі м’язи, яких Олександр ніколи не бачив. Люди замінилися і їх сила стала перевершувати силу багатьох лю-дей, а це завдяки роботі над собою, яка триває вже протягом десятків років, і не кожен зможе протриматися стільки, роб-лячи щодня різні фізичні навантаження. Їх життя стало кра-ще, і вони самі створили себе, але це лише одиниці, які змог-ли так довго тренуватися і досягти певного результату.

У кого з’являється бажання збільшувати свої силові показники, той починає більше робити різних вправ і зміню-вати ритм тренування. Коли Олександр бачив усіх цих кач-ків, він розумів, що йому з ними ніколи не зрівнятися, і вже виникали якісь почуття про даремно згаяний час, він думав, що у нього нічого не вийде. Чому він прийшов у зал у два-дцять п’ять років, Олександр не знав і змирився із цим, як склалося, так склалося, і вже нічого не повернути. Залиша-лося тільки одне: заплющити на все очі і далі йти до залу. Вечорами, повертаючись додому, Олександр замислювався над тим, що йому треба було дослухатися до слів батька, ко-ли він ще в дитинстві привчав його до спорту. І у нього було б зовсім інше життя.

Згодом побачив, як відсутність вправ вплинула на йо-го зовнішній вигляд: він був худорлявий, високий і не де-монстрував жодних силових показників під час навчання в школі та університеті. Іноді Олександр замислювався над тим, що в такому віці у нього немає дівчини через неприваб-ливий зовнішній вигляд. Худий високий хлопець, неспорти-вної статури. Адже дівчатам подобаються спортивні хлопці, на них завжди звертають увагу. А ось на Олександра ніхто ніколи не звертав увагу. Іноді він намагався познайомитися з дівчиною, але ніколи не мав успіху, і це момент, коли в житті треба щось змінити. У нього були добрі наміри, він качав м’язи не для того, щоб отримати щось від когось за допомо-гою сили, ні, він качав м’язи для того, щоб зовні стати кра-щим і не хворіти так, як це відбувалося протягом багатьох років. Спорт у життя людини приносить здоров’я. І так само все це впливає на багато життєвих процесів у кращому на-прямі. Олександр знав, якщо він зможе тренуватися, то буде мати спортивній та привабливий вигляд. Коли людина змі-нюється і отримує таку силу, вона стає зовсім іншою і почи-нає розуміти, що вона набагато краща за інших людей, наба-гато сильніша, ніж інші. На кожного сила по-різному може впливати, і він не хотів ставати злим та безвідповідальним, як це інколи буває, коли хтось відчуває свою силу. Розібрав-шись у собі, Олександр вирішив піти до тренажерного залу, що знаходився недалеко від його будинку, усього лише в п’ятнадцяти хвилинах ходьби.

Час від часу згадує перше тренування і те, який же він був незграбний. Коли тренувався, то не розумів, що і як ро-бити. Не мав коштів для тренування з тренером, щоб той його чомусь навчив. Коли прийшов у зал, почав розглядати різні картинки і схеми тренувань, розвішані на стінах, де бу-ло показано виконання певної вправи і який м’яз працює та як правильно робити вправу. На тренуваннях він уважно вивчав кожну картинку, де показано, як правильно робити вправу, а потім самостійно повторював те, що було намальо-вано. А вже коли чогось навчився, почав виконувати вправи і самостійно тренуватися. Згодом з’явилася якість кожної вправи. Коли приходив до тренажерного залу, Олександр ні з ким не розмовляв, а тільки привітно кивав головою адмініс-траторці, що стояла за стійкою та чекала на прихід гостей. У неї брав ключ від шафки та хутко йшов до роздягальні. Пере-одягався і йшов тренуватися та думав про щось своє. Спочат-ку не було жодної схеми тренування, і він, уже ознайомле-ний з великою кількістю написаних програм відомими спортсменами, вибирав те, що найбільше підходило, і трену-вався. Ще замислювався над тим, що від виконання фізичних навантажень і певних вправах завжди буде ріст м’язів, і, спо-чатку усе роблячи неправильно він був упевнений у якомусь результаті, хоч він був незначним.

Дома, сидячи в Інтернеті, знаходив програми трену-вань, але за жодною з них він не тренувався, у нього було бажання самостійно накачати м’язи. Вибирав різні вправи, але не мав жодного досвіду у їх виконанні. Приходив на тре-нування та виконував їх, згадуючи пояснення в Інтернеті. Для складання своєї програми у нього пішло кілька місяців, а вони потрібні були, щоб відчути себе і зрозуміти, які вправи потрібні, а які – ні. Все підбирав для своєї кращої форми. Він не хотів бути качком з величезними м’язами, хотів лише по-ліпшити свій зовнішній вигляд і стати спортивним хлопцем. І так він почав створювати свій власний комплекс вправ та відвідував зал через день. Тренувався так, як йому хотілося, і ні на кого не звертав уваги. Як було зазначено в багатьох програмах, має бути певний проміжок для відпочинку, А це – дві хвилини, і чотири повтори на одну вправу. Керуючись вказівками у програмі тренувань, він робив так, як треба, і інколи для експерименту сам змінював інтервал відпочинку на декілька повторів, уважно стежачи за своїм самопочуттям, і так коригував відпочинок і відпочивав між повторами наба-гато менше, а, бувало, більше, що дало можливість краще зрозуміти свій інтервал відпочинку, що підходив між впра-вою. Усе робив для відновлення м’язів і нормалізації дихання і не розслаблявся, що було зайвим у його розумінні, і не від-волікався від свого режиму. Робив відпочинок хвилину або п’ять хвилин, залежно від ваги у вправі, і що більша вага, то більше відпочивав, але здебільшого він працював середньою вагою і відпочинок між повторами займав дві хвилини.

Від залу отримував задоволення, якого не мав від ве-чірніх посиденьок на лавці разом із друзями. І згодом відвик від вечірніх гулянь, а зал став їм заміною. За півроку, а споча-тку було дуже важко, він пристосувався до всіх вправ і вже з легкістю виконував усю самостійно написану програму. У перші дні після залу довго не міг заснути, увесь організм пе-ребудовувався, відчувався кожен м’яз. Коли змінювались форми м’язів, він відмовлявся відвідувати зал і хотів переста-ти тренуватися, та всіма можливими силами мотивації при-ходив до залу і далі продовжував піднімати штанги й гантелі. Побачив інший бік своїх страждань та подальший результат з поліпшення самопочуття і зникнення негативних думок після роботи. У нього з’явилась надія, що жахлива втома ско-ро зникне і далі тренування буде набагато легшим. Проки-даючись вранці, йшов на роботу, як усі, однак після завер-шення робочого дня не заїжджав додому, а одразу їхав до тренажерного залу, і це було нелегким випробуванням, сті-льки уваги приділяти спорту. Не кожен зможе після нелегко-го робочого дня, коли вже немає сил і хочеться відпочити, якнайшвидше приїхати додому, приготувати щось поїсти, а потім лягти на диван і подивитися якийсь кінофільм, а в ін-шому випадку зустрітися зі своїми друзями, взяти пляшечку пива і посидіти на лавці, поговорити про якісь недолугі теми с хлопцями, які не мають жодного сенсу. Але Олександр зро-бив свій вибір і живе зовсім по іншому. Це було важливим і нелегким рішенням. У нього виникало таке відчуття неви-значеності, коли була сильна втоми, і ввечері він уже плану-вав на наступний день не йти до залу, а піти додому, але все ж таки після роботи збирався з силами і знову йшов тренува-тися.

Він не знав, відмовиться від залу на середині шляху чи ні, і були різні думки, а коли бачив інших спортсменів, то розумів, що вони також стикалися з такими складнощами відвідування залу, і незважаючи ні на що, не здалися. Він не бачив свого майбутнього в залі, і все, що йому залишалося, так це терпіти, стиснувши зуби та йти темним коридором невідомості, і не знав, коли буде світло і просвіт та наскільки його вистачить тренувань. Щодня налаштовував себе, коли був на роботі, на тренування і у думках повторював, що йому потрібно зробити, і хоч як там важко було, необхідно піти в зал і підняти штангу. Після першого повтору штанги у нього одразу з’являлися сили і позитивне налаштування на трену-вання та подальше виконання програми. Згодом сам собі написав програму, а це відбувалося в ті дні втоми після робо-ти, і вона була легкою. У невеликий комплекс у нього входи-ли найпростіші вправи. У кожному підході було прописано десять повторень, і на кожне повторення у вправі він дода-вав невелику вагу. Так було до четвертого повторення, а ко-ли бракувало сил зробити десять повторень, він займався, як міг, тремтячими руками піднімав штангу і робив усе для ба-жаного результату. За рік тренування він збільшив наванта-ження у всіх вправах, і сам від себе не очікував такого. Був здивований і не міг зрозуміти, звідки в нього стільки сил, і тільки згодом, коли вже починав замислюватися над тим, що він сам зміг подолати всі труднощі тренування та залізного залу, які привели його до певного результату, побачив само-го себе з іншого боку, а раніше не вірив у себе і багато в чому сумнівався, що іноді зупиняло, але він не зупинився.

Ніколи не міг подумати про те, що в нього можуть бу-ти такі атлетичні великі показники. Коли він прийшов до залу, це здавалося неможливим і недосяжним. Він вважав себе слабким невдахою, який ніколи нічого не досягав і жив без будь-якої надії на краще майбутнє. Подолавши стільки труднощів, він отримав багато переваг, а друзі почали зовсім по-іншому ставитися до нього, та й на роботі змінилося ста-влення. Багато хто із знайомих почав цікавитися, як йому вдалося досягти таких результатів, і Олександр не соромив-ся, розуміючи, що люди так само хочуть змінити своє життя, і кожному, кому було цікаво, давав консультації. Багато хто змінював своє життя, починаючи ходити до спортивного залу. Ті, хто не вірив у себе, як Олександр, згодом отримали результат, а всього-на-всього потрібно було працювати та долати труднощі, не зважаючи ні на що. На своєму досвіді знав, який потрібно пройти шлях для досягнення мети і від-чув на собі усі ті моменти, що заважали, і сам їх подолав, а багатьох вони і по цей день турбують та не дають йти далі, а це внутрішні перешкоди та сама надокучлива не впевненість в собі.

Олександр зовсім змінився, він почав цінувати вихідні дні, тишу, теплий чай і смачний сніданок, а до цього ніколи не звертав уваги на такі речі. Усе, що йому довелося пережи-ти упродовж року, і весь той біль, від якого раніше тікав, то зараз почав цінувати і розуміти, який він пройшов нелегкий шлях і біль зробив його сильнішим і тепер йому набагато легше долати різні перешкоди в житті. Зрозумів, для того, щоб змінити своє життя, потрібно важко працювати. Завжди буде нелегко, а бажаний результат приходить не так швид-ко, як хочеться.

І ось Олександр стоїть у залі, дивиться на себе в дзер-кало й згадує ті моменти, коли йому було важко і він відмов-лявся тренуватися. Зараз же повною мірою бачить досяг-нення, піднімає великі ваги, про які раніше тільки міг мрія-ти. Займаючись у залі на перших тренувань і дивлячись на тих, хто піднімав від підлоги неймовірні ваги, ніколи не ві-рив у себе, що в нього так вийде, і бачачи таких спортсменів, йому було ще складніше пересилити себе та піти робити вправи з тими, хто втричі сильніший та має в п’ять разів кращий вигляд. Усі, хто був поруч, майже всі були з велики-ми об’ємами м’язів, з атлетичною статурою, і йому було ні-яково й соромно за свій зовнішній вигляд. Усі, хто приходив тренуватися, мали свою мету: хтось хоче схуднути, хтось на-брати м’язову масу або здобути атлетичну статуру. Були й ті, які хотіли стати величезних розмірів і таких, про які багато хто мріє, і тому потрібно перед тим, як почати над собою працювати, усе ретельно обдумати. Якщо перестати тренува-тися, то зовнішній вигляд змінюватиметься, а якщо тренува-тися за програмою, то він покращуватиметься, і людина ста-ватиме іншою, і тому потрібні щоденні або через день фізич-ні навантаження для підтримання форми. Хто не отримав бажаного результату, той не йде далі, не збільшує силові показники і залишається на одному місці, а щоб були зміни, потрібно багато працювати. Олександр розумів, якщо він перестане тренуватися, то стане меншим. У нього не було бажання зупиняється, йому подобалось те, що він зараз ба-чить у дзеркалі, а бачить він молодого хлопця з атлетичною статурою. По собі помітив, що вже має інший зовнішній ви-гляд і сам себе не впізнає. Ніколи не міг подумати, що змі-ниться, і це завдяки тому, що він не здався, а тренувався, і не зупинився. Самостійно вибрав ті дні, коли буде тренуватися, і якщо б він відмовлявся від тренувань, то зараз не отримав би цього бажаного результату. Після роботи та у вихідні дні не хотів ходити в зал і відмовляв сам себе, і на його очах з’являлися сльози, відчував по всьому тілі біль, і після трену-вання було важко встати з лавки і піти додому, і всі труднощі долав заради своєї цілі. Після закінчення тренування деякий час сидів у залі й намагався відновити сили для того, щоб встати та повільно йти додому. А вдома одразу йшов на кух-ню та готував собі щось поїсти – шматочок м’яса, варене яйце і протеїновий коктейль.

Коктейлі були смачні, вони швидко відновлювали си-ли. Олександр дізнався, що після тренування потрібно пра-вильно харчуватися. Не відмовлявся від їжі і знав, що потріб-но їсти тоді, коли хочеться.

Олександр поправив шкарпетки, підтягнув шорти, пропрасував рукою футболку, розвернувся і вийшов у зал зі штангами. Тут нікого не було, сьогодні прийшов за дві годи-ни до закриття. Біля входу стояла адміністраторка, а за її спиною на дерев’яному стелажі в баночках та пакетах різно-манітного кольору – велика кількість спортивного харчу-вання, яке можна було після тренування купити. Усі, хто приходив до залу, купували спортивні батончики, а після тренування замовляли спортивні молочні коктейлі, і адміні-страторка, молода дівчина років двадцяти п’яти, робила різ-ні коктейлі, які замовляли спортсмени. Олександр посміхну-вся їй і пішов до штанги, налаштовуючи себе на першу впра-ву. Сьогодні був невеликий комплекс вправ.

Олександр:

– Так, я зроблю свій комплекс вправ, а це: жим лежа-чи, чотири підходи по десять разів, і в кожен підхід я буду додавати вагу по десять кілограмів. Мені цього буде достат-ньо. Я не хочу робити більші навантаження, а тим паче, вже пізно і нікого немає в залі, окрім дівчини-адміністраторки. А раптом на мене ляже штанга і я не зможу її підняти, то як тоді бути? Мені доведеться непереливки, а дівчинка біля стійки особливо мені не допоможе. Уже пізня година, неза-баром треба йти додому, а перед сном робити велике наван-таження в мене немає жодного бажання. Після цього я ще зроблю вправу на грудні м’язи, це ефективна вправа, і я так само не буду гратися з важкими дисками. Я думаю, почну з дванадцяти кілограмів, а там буду брати гантелі на два кіло-грами більші, і так з кожним підходом. А потім потрібно буде зробити не комплексну вправу на ноги, а просто поприсідати зі штангою. Почну з п’ятдесяти кілограмів і буду додавати по десять кілограмів у кожному підході. Також мені ще потрібно прокачати м’язи рук, і я зроблю вправу на біцепс. Думаю, що це буде остання вправа, після якої я піду додому. А ні, мені ще потрібно буде зробити вправу на м’язи живота.

Олександр пішов у куток залу і став біля дзеркал, роз-вішаних по обидва боки як спереду, так і збоку. Подивився на себе і розвернувшись пішов до лавки, що стояла недалеко, зі штангою, призначеною для жиму лежачи. Сам гриф важив двадцять кілограмів. Подивився на годинник, а там стрілки показували уже початок дев’ятої. Отже, до закриття залу за-лишалося дві години. Він розпланував тренування на годи-ну, і цього, як вважав хлопець, сьогодні буде достатньо.

Повільно підійшов до лавки, одягнув диски на гриф, а це вага по п’ятнадцять. Також обов’язково одягнув замки від уникнення падіння дисків і ліг під штангу. Зробив десять разів в одному підході. Це був підхід для розігріву, який пот-рібен для того, щоб не пошкодити жоден м’яз. Якщо б він одразу одягнув сто кілограмів, не розім’явшись, то у наступ-ному підході не зміг би виконати цю вправу, оскільки була велика ймовірність пошкодити якийсь м’яз або ж розтягнути його. Він відчував по собі, скільки йому потрібно відпочинку, але відпочивав не більше двох хвилин, а якщо відпочинок тривав хвилину, він одразу відчував втому і розумів, що від-починок слід збільшувати до двох хвилин. Розмірено відпо-чив між підходами і додав по п’ять кілограмів. Вага штанги стала більшою, і він знову ліг під неї. Повтор зробив так, як він запланував, підняв штангу десять разів, а потім обережно поставив її на місце. Відпочив дві хвилини.

Сьогодні був нелегкий робочий день. Олександр ро-зумів, що вже не має сил для того, щоб виконати усі вправи у тренажерному залі, і треба розмірено робити навантаження, а якщо він зараз зробить більше від запланованого, то завтра вранці не встане на роботу від втоми. На кожну групу м’язів потрібно було давати певне навантаження для того, щоб вони ставали більшими, а якщо не збільшувати навантажен-ня, то м’язовий ріст залишиться на місці і коли не було вико-нано певну кількість вправ із потрібною вагою, то він не отримував належного результату. Для того щоб м’язова тка-нина почала розвиватися, потрібно збільшувати вагу вправ. Не хотів стояти на одному місці і знав, якщо він приходитиме в тренажерний зал і нічого не робитиме або виконуватиме неякісно вправи, то не отримуватиме жодного результату.

Олександр знову виконав вправу. Потім додав вагу і відпочивши рівно дві хвилини почав робити жим лежачи. Після відпочинку знову зробив повтор і додав вагу, а це вже був четвертий раз. Між вправами відпочивав дві хвилин, і далі продовжував роботу над собою. Зараз перейшов на зо-всім іншу вправу, а це розведення гантелей на боки з вагою дванадцять кілограмів. Це була початкова вага.

Завжди звертав увагу на те, як потрібно дихати. Адже неправильне дихання призводить до швидкого задихання і запаморочливих відчуттів. У кожній вправі він робив глибокі вдихи, коли до грудей опускав штангу, а в процесі підйому робив видих. Ознайомившись із різними техніками жиму лежачи, він розумів, що в кожному жимі лежачи є певна тех-ніка того, хто як опускає штангу і з якою метою. Є ті, хто по-вільно опускає і так само піднімає, і ті, хто повільно опускає і швидко відштовхує від себе і робить дуже швидкий видих. У кожного були свої цілі. У Олександра було все просто, він повільно опускав до грудей штангу, роблячи глибокий вдих, і відштовхував її від себе, повільно видихаючи. Спортсмени, які бажають отримати швидкість для певного виду спорту, а це ті, хто займається боксом, MMA, тайським боксом та ін-шими видами спорту, роблять по-іншому і працюють на швидкість, а не на повільні підйоми, що гальмують їхню швидкість. Олександр ніколи не думав у майбутньому займа-тися боксом. Він вирішив прийти в тренажерний зал для то-го, щоб змінити свій зовнішній вигляд, стати кращим і не хворіти. Коли він почав ходити в зал, то став набагато краще почувати себе, якось бадьоріше, впевненіше. Спорт у житті впливає на багато чинників, і на спілкування, адже багато людей звертають увагу на зовнішній вигляд. До цього в Оле-ксандра було спілкування тільки з дворовими хлопцями, з якими зустрічався після роботи, сидячи на лавці, попиваючи пиво, але після того, як пішов до тренажерного залу, одразу перестав ходити на вечірні посиденьки. Після певного часу, проведеного в залі, він помітив зміни у своєму організмі, по-чав подобатися сам собі і розуміти, що це правильний шлях. І вранці довше стояв біля дзеркала перед виходом з квартири, і був здивований тому, що бачив у відображенні зовсім іншо-го хлопця. Що більше отримував результат, то більше Олек-сандру хотілося відвідувати тренажерний зал, щоб дійти до свого максимуму і розвитку, а це було тільки першим етапом зміни зовнішнього вигляду, і після кількох місяців відвіду-вання тренажерного залу він не впізнавав себе.

Олександр підійшов до дзеркала, поставив одну ган-тель з одного боку, а іншу – з іншого. Сів на лавку, однією рукою взяв одну гантель і поставив її перед собою, одразу ліг, і вже лежачи іншою рукою взяв гантель. Тримаючи в ру-ках дві гантелі, він ривком підняв їх перед собою. Лежачи на лавці, повільно почав розводити руки на боки, не згинаючи їх, роблячи вправу з правильним диханням. Глибоко вдих-нув, розвів руки, утримав паузу в секунду і повільно, рівномі-рно почав їх перед собою піднімати, повернувши руки в те саме положення, з якого він починав робити розведення з гантелями. Цю вправу він зробив десять разів, і на останньо-му разі витримав з витягнутими руками вперед кілька се-кунд та поклав гантелі. Спочатку з лівої руки поклав на під-логу гантель, а потім з правої. Піднявся, подивився перед собою в дзеркало і на годинник. Відпочив хвилину і три-дцять секунд. По собі відчував, що від цієї вправи він не вто-млюється і зараз можна спокійно виконати наступний по-втор.

Відпочив, відновив сили і, підготувавши себе до впра-ви, швидко взяв наступні гантелі, а попередні поклав на міс-це. Робив усе обережно й повільно, розуміючи, що поспіх мо-же призвести до травми, а він хотів, щоб тренування у тре-нажерному залі за жодних обставин не зашкодило, адже на відновлення могли піти тиждень чи два.

Олександр ліг на лавку і виконав вправу з тією ж кіль-кістю разів. Відпочивши вдруге дві хвилини, взяв інші ганте-лі, а це були гантелі по шістнадцять кілограмів. Цього разу він також зробив десять піднімань. Уже відчуваючи в руках і в грудних м’язах втому, знову відпочив дві хвилини. Не хотів зупинятися, бо якщо б зупинився, то це не дало жодного ре-зультату. Зараз – найвідповідальніший і найнеобхідніший підхід, який треба обов’язково виконати, і вага гантель – вісімнадцять кілограмів. Коли Олександр тренувався, відчу-вав задоволення, знаючи, що після таких вправ отримує ре-зультат. У момент тренування його м’язова тканина руйну-ється, а потім, коли він приходить додому, їсть білкову їжу і лягає спати, то вона за ніч відновлюється і стає більшою, кращою, сильнішою. Бачити результат – це кайф.

Наступна вправа була на м’язи ніг. Олександр подумав і вирішив, що зараз найкраще прокачати цю частину тіла. Спочатку потрібно підійти до стійки, що стоїть недалеко, на якій на рівні плечей лежить гриф. І до цього грифу потрібно додавати вагу. Гриф знаходиться на гачках, а стійка має до-сить вражаючі габарити для того, щоб можна було викону-вати вправи з великою вагою. Багато спортсменів одягають на гриф сто і навіть сто п’ятдесят кілограмів, а для того, щоб стійка витримала, вона повинна мати міцну основу та потрі-бний розмір, щоб при виконанні вправи не впала і спортсмен не травмувався.

Олександр підійшов до стійки, взяв гриф у двадцять кілограмів. У першому підході вирішив не одягати жодної ваги, перший раз був розминочним. Зробив крок назад, пос-тавив ноги на ширину плечей. Тримаючи на своїх плечах двома руками гриф і поглядаючи вперед, почав присідати. Присів до самого кінця з правильною технікою виконання вправи і дихання десять разів. А тепер крок уперед, поклав гриф на гачки, подивився на один бік, а потім на другий, щоб не промахнутися, а так найчастіше буває, коли, не подивив-шись, спортсмен хоче покласти грифи на місце і промахуєть-ся, і це приводить до якихось негативних наслідків. Подиви-вся вниз, а внизу по боках на гачках висіли різної ваги диски – від кілограма до двадцяти п’яти, і кожен підбирав собі вагу, таку, яку хотів і міг підняти. Спочатку з одного боку накинув п’ятнадцять кілограмів. Так само зробив і з іншого боку. Від-почивши дві хвилини, виконав і цю вправу, присівши десять разів. На наступному повторі він додав по п’ять кілограмів як з одного боку, так і з іншого, і зробив десять присідань. Обе-режно зі штангою відійшов назад. Олександр відчував, що вага вже більша за ту, що була в попередньому разі, і розумів, що трохи втомився і цього разу треба бути уважнішим. Спо-чатку подивився ліворуч, щоб можна було точно покласти гриф на гачок, а потім – праворуч. Поклав гриф на місце і знову швидко додав по п’ять кілограмів, а це вже сімдесят кілограмів. Відпочивши дві хвилини, знову виконав вправу. На наступному підході, а це вже четвертий підхід, він додав по п’ять кілограмів, і вага штанги становила вісімдесят кіло-грамів. Це вже для нього була велика вага, і після виконання трьох підходів йому було нелегко. Ноги трохи трусилися, прийшла легка втома. Розумів, що в цьому підході потрібно бути дуже обережним, щоб не присісти на п’ятому разі, а по-тім не звалитися разом зі штангою назад або вперед і не впа-сти на підлогу. Вправу потрібно виконувати дуже обережно і звертати увагу на своє самопочуття та тиск, щоб не було жо-дних неприємних наслідків. Не поспішаючи і дуже обережно зі штангою зробив крок назад, а ноги трохи тремтіли, і зро-зумів, що вправу потрібно виконувати дуже повільно та обе-режно, а головне – правильно. І не забувати дихати. Якщо він не буде дихати, то задихнеться і на наступному повторі не буде достатньо сил, щоб його виконати. Правильне дихання допомагає зробити більше вправ і не втомитися. Якщо не-правильно дихати, то починається задихання і дуже швидко зникають сили.

Спочатку, коли Олександр прийшов тренуватися в зал, у нього були свої плани і те, що він через кілька місяців стане найкрасивішим і найсильнішим хлопцем на районі, тренуючись у цьому тренажерному залі. Були думки, що вже за тиждень тренуватиметься так, як ті, хто ходить у зал про-тягом року і навіть більше. Хотів уже після тижня тренувань тиснути жим лежачи не двадцять п’ять кілограмів, як це було спочатку, а п’ятдесят і шістдесят. Коли Олександр тренував-ся упродовж місяця, думки випередили його на багато років уперед, не відповідаючи реальності. Після проведеного в залі місяця він уже заспокоївся, і думки стали реалістичнішими. Олександр почав бачити реальність тверезіше і усвідомив, що потрібен певний час для того, щоб отримати результат. З перших днів поспішив і швидко забіг у майбутнє, забув про найголовніше, що для всього потрібна нелегка робота. Спо-чатку не дотримувався жодного режиму і ходив до тренаже-рного залу так, як йому хотілося. Відвідував залізний зал раз на тиждень, а то два рази, а за програмою потрібно три-чотири рази на тиждень. На початку у нього не було жодно-го бажання йти в зал. Йому було погано, все викликало розд-ратування. Але хлопець, знайшовши в собі сили, почав ходи-ти за своїм написаним режимом через день. Сьогодні він іде в зал на годину, завтра зробить собі вихідний, а наступного дня знову приходить у зал та робить різні вправи, і наступ-ного дня знову відпочинок. Так було три місяці. Згодом по-чав змінювати режим відвідування й почав вчащати до залу – не тричі на тиждень, а чотири, а то й п’ять разів, і за таких навантажень він отримував ще більший результат. Після ро-боти нелегко було йти в зал, а потім повертатися додому, взагалі ні з ким не хотілося розмовляти. Не вистачало гро-шей на правильне харчування, і він не встигав відновлюва-тися. За таких хворобливих відчуттів почав шукати вихід із становища. Потрібно було набагато швидше відновлюватися, бо те харчування, яке він їв, не давало потрібного результа-ту, а організму не вистачало багатьох вітамінів, білків, вугле-водів, тому він почав замислюватись над тим, щоб почати додавати до раціону спортивне харчування, а цього не хоті-лось, але там був присутній певний комплекс вітамінів, необ-хідний для швидкого відновлення сил. Адже для того, щоб займатись у такому режимі, організмові потрібно швидко відновлювати м’язову масу. Згодом почав пити спортивні молочні коктейлі, а це білкові добавки, які продають у спор-тивному магазині або ж у тренажерному залі. І вже за три місяці вони по-справжньому почали давати результат, Олек-сандр почав себе почувати набагато краще і відчув, як наба-гато швидше відновлюється м’язова тканина.

Доробив вправу і вирішив ще зробити вправу на бі-цепс. Є велика кількість вправ, хтось їх робить по черзі, а хтось – одну вправу зі зміною ваги. У кожного свої вподобан-ня до збільшення м’язів рук. Хтось хоче, щоб у нього були великі руки, і він постійно робить різні вправи на м’язи рук; а хто хоче, щоб вони були спортивного вигляду, той робить одну вправу з додаванням різних ваг. Навіть можна робити велику кількість разів з меншою вагою для підтримання об’єму біцепса. Хто хоче сильні руки, той працює з великими вагами, а хто хоче собі красиві руки, атлетичні, той робить вправу на руки із середньою вагою, а хто хоче зробити мен-ший об’єм, той робить більшу кількість разів. Кожен сам ви-рішує, що йому потрібно. Олександр хотів, щоб його руки були більшого об’єму, але не величезних розмірів, щоб вони мали гарний вигляд і в них була сила.

Сьогодні вирішив зробити легку вправу з гантелями на біцепс. Він підійшов до стійки, на якій лежали гантелі різ-ної ваги, починаючи від найменшої, від одного кілограма, і закінчуючи вже тридцятьма кілограмами. Сам підбирав вагу і з нею працював. Повільно піднімав їх перед собою, згинаючи руки в ліктях по десять разів кожною рукою. Взяв гантелі у десять кілограмів, зробив десять разів, і кожен повтор він брав гантелі на два кілограми важчі й між повторами відпо-чивав по дві хвилини. І так зробив чотири повтори.

Подивившись на годинник, Олександр відчув, як за півгоди-ни досить непогано прокачав себе, по всьому тілу відчувається легка втома, а м’язи грудної клітки трохи болять. Залишилося небагато хвилин до завершення тренування. Наступна вправа була на м’язи живота, а це найважливіша вправа для кожного, хто приходить у зал і бачить свій невеликий животик. Багатьом він не подобається і бага-то хто хоче, щоб його не було, і тут потрібно особливо уважно підхо-дити до виконання таких вправ. Для того, щоб привести себе у фор-му, потрібно робити вже більшу кількість повторів і разів у повторі для того, щоб живіт ставав набагато меншим і на ньому з’являлися м’язи у вигляді кубиків. Після таких вправ набагато менше хочеться їсти, в ходьбі з’являється легкість. Людина починає відновлюватися і почувати себе відмінно. Фізичні навантаження обов’язково повинні бути у житті людини. Зникає усе зайве, що є на її тілі. Нелегко стільки працювати в залі для того, щоб змінити самого себе, і не кожен на це здатен. Потрібна сильна мотивація. Кожен цінує вільний час, і коли його стає дедалі менше, і коли роки летять, то тут уже кожен почи-нає замислюватися над тим, куди цей час розподілити. Від спорту ніколи не буде гірше і ніколи це не було марнуванням. Спорт завжди в усьому мав плюс.

Що людина хоче отримати, і що вона очікує від самої себе, і які труднощі їй потрібно подолати, і варте воно цього чи ні – ось що важливо. І не так легко знайти мотивацію. Лю-дина сама отримує в результаті виконання певних дій ре-зультат. Це і є мотивація. Там, де є мотивація, а це те, що під-ходить людині, є ціль, і це буде її життєвим шляхом. Резуль-тат є мотивацією, а якщо немає жодного результату від по-чатку до кінця, мотивація зникає. І роблячи вибір, кожен хоче отримати бажане, але не завжди отримує його. Мотива-ція допомагає подолати важкі хвилини і моменти відсутності результату, що інколи тривають дуже довго. Якщо вона в житті не отримує бажаного результату, то все буде безглуз-дим, і тоді зникає бажання до будь-яких дій. Немає результа-ту – немає дій.

У тренажерному залі є легка мотивація, для отриман-ня результату потрібно виконати невелику кількість вправ – і буде це результат. Олександр себе налаштовував на те, що він у майбутньому хоче отримати свій результат, а його ме-тою була зміна своєї зовнішності. Зважував усі за і проти то-го, що він отримає або не отримає і, можливо, втратить мо-тивацію. Все обмірковував від початку до кінця і розумів, що він буде тренуватися, і в ті години, коли йому було важко, хлопець бачив своє майбутнє і розумів, що він зміниться, і це ставало його мотивацією в ті періоди, коли після роботи у нього не було сил і він відмовлявся йти тренуватися до тре-нажерного залу. Надія – це те, що вело вперед, і це теж була його мотивація, і те, що він зміниться і стане зовсім іншим.

У минулому житті до залу не було жодного потягу, і це було не його життя, і згодом у житті чогось бракувало, та насправді він обрав вірний шлях і побачив результат, який сам зробив. Йому ніхто не допомагав, його ніхто не заводив за руку в зал, а тільки думки показували в майбутньому ре-зультат і коли приходив і тренувався, згодом у дзеркалі ба-чив радикальні зміни. Було важко, але він чекав, терпів біль, не хотів прокидатися і йти на роботу, так як розумів, що м’язи відмовляються його слухати, що сьогодні буде найва-жчий робочий день після вчорашнього тренування. При цьому дивився у своє майбутнє і бачив себе спортивною лю-диною, хлопцем із міцною статурою. Через рік, а на початку він не міг подумати, що зможе витримати рік тренувань у тренажерному залі, а він зміг, і відмовлявся в це вірити, і в нього не було жодної надії, але він, стискаючи зуби, здобув потрібний результат, і тепер має свою мрію в своїх руках. Від початку шляху і через кілька місяців почав спілкуватися з різними людьми, такими ж самими новачками, які трену-ються набагато довше або ж менше, ніж він, і в нього з’явилися друзі, а в таких людей є свої інтереси в певному напрямі. Згодом стало цікаво спілкуватися з такими людьми, і зараз йому краще поговорити про те, який би вибрати мо-лочний коктейль, з яким смаком, з якою кількістю протеїнів у ньому, ніж про пиво та сигарети. З’явились зовсім інші ін-тереси. Навіть якщо він буде розповідати про свої молочні коктейлі і про здорове харчування, то його хлопцям буде нецікаво слухати те, як він харчується, які вживає спортивні напої та які робить вправи або ж які вправи йому потрібно буде зробити завтра. Більше ні в кого не було таких цілей, як у нього, якнайшвидше піти в зал і зробити комплекс вправ. Його життя змінилося, і це все сталося не швидко, поступово. У багатьох шляхи розходяться в різні боки, якщо б він їх по-єднував, то з цього всього нічого доброго не було б, і для отримання результату треба було обирати щось одне, один бік життя, або спорт, або вечірні посиденьки на лавці. Як би він не хотів повернутися до свого минулого, він уже став зо-всім іншим, і в нього б нічого не вийшло. Коли прийшли змі-ни, то почав розуміти, що ще раніше потрібно було йти до тренажерного залу, і не в такому віці. Лише смиренність з обставинами полегшували розуміння втраченого періоду життя.

Не зупиняючись на досягнутому, він далі продовжу-вав жити, розуміючи, що вже нічого не повернути, а продов-жувати тренуватися потрібно. Почав забувати про своїх дру-зів, а друзі почали забувати про нього, знаючи і розуміючи, що в нього почалося зовсім інше життя, і він сам обрав його. Але вони не знали і не розуміли, що воно приносить, і для друзів такий стиль життя був далеким, а він зміг подолати цю відстань і побачити, що отримав від своєї наполегливості.

Зробив чотири підходи на вправу живота і відчув, як той став меншим. Вправу для живота він вирішив робити кожного відвідування залу. Це була остання вправа на сього-дні. Легке тренування. Повільно зайшов до роздягальні. Оле-ксандр зараз перебував у польоті легкості, відчуття свободи, що було складно передати словами, а це було справжнісіньке задоволення, отримане від тренування. До цього ніколи не було такого задоволення. Потрібно було пережити той са-мий момент, коли людина пристосовується, змінюється, і звикнути до кожних вправ, а для цього необхідно чекати. У ті моменти, коли він почав тренуватися, йому було важко, і цей період потрібно пережити, він може тривати від місяця до півроку, коли тренування несе задоволення. Коли звик, і тоді йому було складно пропускати тренування, а без них йому ставало набагато складніше. Був цьому радий, що не він сам туди йде через здолання внутрішніх перешкод відмов-ляючись тренуватись, а йому вже хотілося йти в зал, і без нього він не міг жити. Після того, як він прийшов у тренаже-рний зал і почав тренувався, почав отримувати задоволення від життя і радіти всьому, що відбувалось навколо нього, ко-ли навколишній світ став іншим. Зал багатьом людям прино-сить задоволення і зміни. Зал відновлює сили і ще більше налаштовує на позитивне мислення, і думки в усіх напрямах, а найголовніше – краще розуміння життя, і нове бажання змін, і того, що зараз найкраще прийти додому і щось із апе-титом поїсти, посмажити яйце або ж зварити його, а, може, посмажити шматочок м’яса або ж це м’ясо зварити. У затиш-ній, тихій, спокійній обстановці сісти за стіл, включити кла-сичну музику, а потім смачно поїсти. А після вечері з легкою втомою лягти спати. І в цьому є справжнісінький сенс, щоб отримувати в житті таке задоволення, яке дає зал, але зав-жди потрібно тренуватися.

Сходив у душ, прохолодна вода приємно освіжила втомлене тіло. Повільно переодягнувся, залишив у шафці тренувальний одяг. Зачинив її на ключ і, виходячи із роздя-гальні, підійшов до столика адміністраторки, поклав ключ на стіл і сказав:

– Спасибі вам за тренування, гарного вечора.

Олександр вийшов із тренажерного залу і попрямував додому. Він думав про те, що його ще чекає смачна вечеря. У його планах було посмажити шматочок м’яса, і він думав, якими спеціями його приправити.