Розплутати мережива споглядальної думки про тебе і піти спати
задушливою начинкою ночі
що насувається в тілах
прозорістю плоті
що примикає до змоклих ребер
старомодно відхилити до відома серце кровоточить іскрами тебе я піднімаю невпинно в падінні через оглядовий майданчик життя рулить кермо деталей несправних я
відбиваючи ритм фатальності молотком деревини цінної породи петлі невгамовного часу задуха трипового з'єднання недоступності понад стелі прискорення віри множник без ікса про нелюбов до трупів щастя
аборти душі звивалися в клітинах в тобі порядок влаштував серед гуркоту серця в слідах тих
що входять
тебе я впускаю з чорних ходів у нестямі відкритий завжди один на двох беззастібний замок
пурхаючий входами виходів застряглих ключів
2023-07-24 08:36:15
5
0