2
~ * ~
Мені було десять, коли моя магія вперше дала про себе знати. Матір повернулась до дому з пакунками їжі, а я сиділа на підлозі біля тіла моєї няні. З очей моїх лилися сльози, але матір не звертала уваги, на те, що я вбила її ненароком.
Розгнівавшись на няню, я захотіла щоб вона зникла, і перш ніж я зрозуміла що сталося, з її шиї полилась червона кров. Вона кричала, і благала когось помилувати її на тому світі, поки я стояла і дивилась.
Моя матір - Еля, проклинала мені поганими словами, і жаліла що народила таке чудовисько на світ. Мій батько - Лей, заспокоював її і відтягнув
від тіла няні, поки я далі плакала і сиділа біля неї, вони залишили мене там. Поки матір не пішла з дому, і назавжди не зачинила свої двері перед
мною.
Батько мене заспокоїв, його люди прибрали все в залі, так що й сліду від крові не залишилося. Декілька днів він сам залишався зі мною, тому що
вчилась я вдома. Робив уроки і пояснював коли я щось не розуміла, згодом я зрозуміла, що не єдина втратила матір в десять.
Якщо матір була людиною, і зв’язалась з магом без розуміння його справжньої натури, їй жилось не солодко. Поки дитина мага росла в животі матері, не було зрозуміло чи наділена вона магією. Лише в десять вони дізнаються жахливу правду про дітей яких народили. Моя матір пішла з дому, хоч я і розумію що всієї історії батько не розповів. Можливо це й на краще, я все одно рахувалась
повноцінним магом навіть з матір’ю людиною.
Деякі члени « кругу Жертв » також росли без матерів, вони вмирали в спробі вбити дітей, або ж божеволіли. Були й випадки, коли матір не звертала уваги на дитину, хоч і жила з нею. Дуже рідко матері люди залишаються собою після того, як побачать силу дітей. Звісно якщо матір маг, було
все набагато легше.
~ * ~
Повернувшись до дому, я вирішила хоч трохи розслабитись, і ввімкнувши музику у своїй кімнаті, танцювала поки коліна не заболіли. Нова енергійна пісня, відволікала від проблем краще любого сну, а ще дарувала хоч трішки кращий настрій.
Охороні за стінами моєї кімнати, було все одно на те що я роблю, головне що не вбиваю когось і себе в тому числі. Музика - це саме краще, що тільки могли створити люди. Мелодичні голоси, гучні баси і звуки гітари, танцюючи, я позбувалась лишньої енергії, яка так і хотіла вилізти назовні.
Мій відпочинок перервав батько, постукавши він зайшов і попросив вимкнути музику. Сподіваюсь що він не гнівається через тих охоронців, яких я вбила годину тому.
– Нам потрібно поговорити, і тобі як власниці могутньої магії, я повідомлю першій – він присів
на моє ліжко під лівою стіною, закинувши ногу на ногу.
– Ви нарешті доручите нам якусь місію? – запитала я, стоячи напроти нього біля туалетного столика.
– Ні, ви ще занадто юні, так ще й погано просуваєте свій рівень магії – відповів він показуючи головою в сторону тумбочки біля ліжка, там стояли мої книги з магії – До вас приєднається ще
один, я звісно розумію що ви вже більш менш звикли один до одного, але сам президент захотів щоб його син вступив в « круг Жертв » – назву нашої групки він сказав так, ніби куштував слова
на смак. – Доречі, можливо пора змінити цю безглузду назву?
– Не змінюй теми – сказала я і насупилася – Що там про того сина президента, хто він?
– Я б розповів, але сам мало що знаю, його тримають в секреті, а ще між вами нарешті з’явиться хтось повнолітній. Сподіваюсь розуму у нього більше ніж у вас, а то поки що, мені доводиться ховати тіла кожного тижня – батько
глянув на мене так, ніби розумів мою причетність до тих тіл.
– Що ж такого особливого у цьому
розбещеному синку? – сказала я сама до себе з хитрою усмішкою.
Батько вийшов з моєї кімнати, запрошуючи на спільну вечерю, до якої було що декілька годин. Присівши на теплу підлогу, я ще раз задумалась. Не
могла ж я ніколи не чути про нього, тим паче що він повинен бути відомою особистістю.
Навіть про мене люди трохи знали, звісно лише « хорошу » сторону, якщо її так можна назвати. Про кожного знали хоч щось, а про нього навіть в інтернет нічого не має. Навіщо так приховувати
свого сина, можливо, він могутній маг або навіть вище.
Наміри президента мені не зрозумілі, а ще я не в захваті від нової людини в нашій группі. Хоч ми й ненавиділи одне одного, ми знали багато чого про
кожного. Починаючи з гри правда чи дія, і закінчуючи сварками, під час яких, вони на емоціях розказували щось про себе.
Цей хлопець, заставляє мене думати більше ніж я звикла про когось. Вперше, я чекатиму цієї зустрічі « кругу Жертв », можливо мені навіть випаде честь посваритися з цим синочком президента. В любому випадку, мені краще перестати думати про нього, а то з кожною хвилиною я втрачаю більше часу на безглузді думки. А могла вчити щось нове з книг про магію, яких у підземній бібліотеці Краху багато.
До неї є доступ у всіх магів, вона знаходиться під старим будиночком могутніх магів. Вони жили там декілька століть тому, і залишили свої знання в
цих книгах. Оригінал зберігають в недоступному місці, але копій у них більше ста варіантів.
Це дає змогу багатьом користуватися ними одночасно, але книг, якими користуються рідко, дуже мало. Сенсу копіювати їх в великих масштабах не було, тому що їх не братимуть, і вони
б лише збирали пилюку на стендах.
Батько приноси мені нові, після того як я вивчаю інші. Ще жодного разу я не була там особисто, від батька знала, що там занадто багато книг, і легко заблукати між височенними книжковими полицями.
Лише маги, які там працюють, можуть орієнтуватися там, а ще мають доступ до закритих поверхів, на яких зберігають небезпечні книги, або ж оригінали. Про них я мало що знаю, так що мені залишається вивчати ті, що маю на руках.
Витягнувши одну з тумбочки, я поклала її на стіл перед вікном, який стояв між тумбочкою і кутом туалетного столика. Також я взяла м’яке крісло, яке стояло напроти дзеркала над столиком
з косметикою. Книга була достатньо груба, листки пожовклі але шрифт зберігся ідеально.
На кожну накладено заклинання, яке захищає сторінки він лишньої вологи, навіть якщо я наллю на неї воду, вона просто стече з книги на стіл. Переписувати щось з книг в зошит чи на листки, заборонено. Це для того, щоб щось випадково не потрапило до людей.
Вони звісно не зможуть використати заклинання, але краще б вони не знали що ми не народжуємося все могутніми. Хоч вони й написані
на латині, багато людей знають її з медичного університету, чи по спеціальності.
Мені було десять, коли моя магія вперше дала про себе знати. Матір повернулась до дому з пакунками їжі, а я сиділа на підлозі біля тіла моєї няні. З очей моїх лилися сльози, але матір не звертала уваги, на те, що я вбила її ненароком.
Розгнівавшись на няню, я захотіла щоб вона зникла, і перш ніж я зрозуміла що сталося, з її шиї полилась червона кров. Вона кричала, і благала когось помилувати її на тому світі, поки я стояла і дивилась.
Моя матір - Еля, проклинала мені поганими словами, і жаліла що народила таке чудовисько на світ. Мій батько - Лей, заспокоював її і відтягнув
від тіла няні, поки я далі плакала і сиділа біля неї, вони залишили мене там. Поки матір не пішла з дому, і назавжди не зачинила свої двері перед
мною.
Батько мене заспокоїв, його люди прибрали все в залі, так що й сліду від крові не залишилося. Декілька днів він сам залишався зі мною, тому що
вчилась я вдома. Робив уроки і пояснював коли я щось не розуміла, згодом я зрозуміла, що не єдина втратила матір в десять.
Якщо матір була людиною, і зв’язалась з магом без розуміння його справжньої натури, їй жилось не солодко. Поки дитина мага росла в животі матері, не було зрозуміло чи наділена вона магією. Лише в десять вони дізнаються жахливу правду про дітей яких народили. Моя матір пішла з дому, хоч я і розумію що всієї історії батько не розповів. Можливо це й на краще, я все одно рахувалась
повноцінним магом навіть з матір’ю людиною.
Деякі члени « кругу Жертв » також росли без матерів, вони вмирали в спробі вбити дітей, або ж божеволіли. Були й випадки, коли матір не звертала уваги на дитину, хоч і жила з нею. Дуже рідко матері люди залишаються собою після того, як побачать силу дітей. Звісно якщо матір маг, було
все набагато легше.
~ * ~
Повернувшись до дому, я вирішила хоч трохи розслабитись, і ввімкнувши музику у своїй кімнаті, танцювала поки коліна не заболіли. Нова енергійна пісня, відволікала від проблем краще любого сну, а ще дарувала хоч трішки кращий настрій.
Охороні за стінами моєї кімнати, було все одно на те що я роблю, головне що не вбиваю когось і себе в тому числі. Музика - це саме краще, що тільки могли створити люди. Мелодичні голоси, гучні баси і звуки гітари, танцюючи, я позбувалась лишньої енергії, яка так і хотіла вилізти назовні.
Мій відпочинок перервав батько, постукавши він зайшов і попросив вимкнути музику. Сподіваюсь що він не гнівається через тих охоронців, яких я вбила годину тому.
– Нам потрібно поговорити, і тобі як власниці могутньої магії, я повідомлю першій – він присів
на моє ліжко під лівою стіною, закинувши ногу на ногу.
– Ви нарешті доручите нам якусь місію? – запитала я, стоячи напроти нього біля туалетного столика.
– Ні, ви ще занадто юні, так ще й погано просуваєте свій рівень магії – відповів він показуючи головою в сторону тумбочки біля ліжка, там стояли мої книги з магії – До вас приєднається ще
один, я звісно розумію що ви вже більш менш звикли один до одного, але сам президент захотів щоб його син вступив в « круг Жертв » – назву нашої групки він сказав так, ніби куштував слова
на смак. – Доречі, можливо пора змінити цю безглузду назву?
– Не змінюй теми – сказала я і насупилася – Що там про того сина президента, хто він?
– Я б розповів, але сам мало що знаю, його тримають в секреті, а ще між вами нарешті з’явиться хтось повнолітній. Сподіваюсь розуму у нього більше ніж у вас, а то поки що, мені доводиться ховати тіла кожного тижня – батько
глянув на мене так, ніби розумів мою причетність до тих тіл.
– Що ж такого особливого у цьому
розбещеному синку? – сказала я сама до себе з хитрою усмішкою.
Батько вийшов з моєї кімнати, запрошуючи на спільну вечерю, до якої було що декілька годин. Присівши на теплу підлогу, я ще раз задумалась. Не
могла ж я ніколи не чути про нього, тим паче що він повинен бути відомою особистістю.
Навіть про мене люди трохи знали, звісно лише « хорошу » сторону, якщо її так можна назвати. Про кожного знали хоч щось, а про нього навіть в інтернет нічого не має. Навіщо так приховувати
свого сина, можливо, він могутній маг або навіть вище.
Наміри президента мені не зрозумілі, а ще я не в захваті від нової людини в нашій группі. Хоч ми й ненавиділи одне одного, ми знали багато чого про
кожного. Починаючи з гри правда чи дія, і закінчуючи сварками, під час яких, вони на емоціях розказували щось про себе.
Цей хлопець, заставляє мене думати більше ніж я звикла про когось. Вперше, я чекатиму цієї зустрічі « кругу Жертв », можливо мені навіть випаде честь посваритися з цим синочком президента. В любому випадку, мені краще перестати думати про нього, а то з кожною хвилиною я втрачаю більше часу на безглузді думки. А могла вчити щось нове з книг про магію, яких у підземній бібліотеці Краху багато.
До неї є доступ у всіх магів, вона знаходиться під старим будиночком могутніх магів. Вони жили там декілька століть тому, і залишили свої знання в
цих книгах. Оригінал зберігають в недоступному місці, але копій у них більше ста варіантів.
Це дає змогу багатьом користуватися ними одночасно, але книг, якими користуються рідко, дуже мало. Сенсу копіювати їх в великих масштабах не було, тому що їх не братимуть, і вони
б лише збирали пилюку на стендах.
Батько приноси мені нові, після того як я вивчаю інші. Ще жодного разу я не була там особисто, від батька знала, що там занадто багато книг, і легко заблукати між височенними книжковими полицями.
Лише маги, які там працюють, можуть орієнтуватися там, а ще мають доступ до закритих поверхів, на яких зберігають небезпечні книги, або ж оригінали. Про них я мало що знаю, так що мені залишається вивчати ті, що маю на руках.
Витягнувши одну з тумбочки, я поклала її на стіл перед вікном, який стояв між тумбочкою і кутом туалетного столика. Також я взяла м’яке крісло, яке стояло напроти дзеркала над столиком
з косметикою. Книга була достатньо груба, листки пожовклі але шрифт зберігся ідеально.
На кожну накладено заклинання, яке захищає сторінки він лишньої вологи, навіть якщо я наллю на неї воду, вона просто стече з книги на стіл. Переписувати щось з книг в зошит чи на листки, заборонено. Це для того, щоб щось випадково не потрапило до людей.
Вони звісно не зможуть використати заклинання, але краще б вони не знали що ми не народжуємося все могутніми. Хоч вони й написані
на латині, багато людей знають її з медичного університету, чи по спеціальності.
Коментарі