Відчинивши на тридцять сьомій сторінці, зі п’ятисота семи десяти, я взялась за вивчення нової інформації. Ця книга розповідала про метаморфозу, маг може перетворити когось на
тварину, а ще й себе. Для цього потрібно знати всі нюанси і вміти правильно використовувати силу, щоб часом не забути, як повернутися в тіло
людини.
  На вивчення двох сторінок, у мене пішло дві години. Магія, це не проста річ, і по бажанню вона не створить те, про що ти нічогісінько не знаєш.
Потрібно не лише вивчити кожне закляття, а й декілька абзаців про побічні дії, і до яких людей, або ж то магів, не потрібно їх використовувати.
  До практики що ой як довго, а піддослідними кроликами будуть мої знайомі з « кругу Жертв ». Як я пам’ятаю вони ще не освоїли цю магію, навіть
Камі яка на рівень вище від мене.
  Мені не відомі всі козирі цієї дівчини, але колись обов’язково пережену її. І не лише тому, що не хочу щоб вона була самою могутньою між нас, а й тому,
що вона занадто сильно зазнається. Інколи навіть насміхається, але я це швидко виправлю, так, що кожен з них буде стояти перед мною на колінах.
  Мої шалені думки перервала прислуга, вона кликала мене на вечерю з батьком про яку я зовсім забула. Ми разом вечеряли не так часто, він завжди зайнятий на роботі до пізньої ночі, а інколи навіть не ночує тут.
  Піднявши з крісла я потягнулась, спина боліла і шия також, не завадило б більше рухатися, але так я на декілька років залишусь на сьомому рівні.
Спустившись на перший поверх, я пішла у столову, батько вже сидів за столом.
  Присівши напроти нього, я оглянула стіл. Декілька теплих страв, з яких дві було з м’яса, легкі салати і апельсиновий сік.
– Як пройшов твій день? – запитав батько і поклав собі у тарілку декілька шматочків курки.
– Все як завжди, навчання, навчання і ці кляті зустрічі – відповіла я накладаючи декілька салатів собі в тарілку – А твій день як пройшов? – запитала я з ввічливості.
– Всякі дорослі справи, які зайняли майже весь день, а ще важлива розмова з президентом. Навіть так я зміг виділити час для своєї дочки – відповів
він наливаючи в келих червоне вино.
– Що ти можеш розповісти про того синка президента? Не скажу що мені цікаво, але краще хоч щось знати про ворога – запитала я відірвавшись від їжі, він спочатку промовчав, але вся таки вирішив розповісти мені.
– Цей синок тобі не ворог, я зовсім не розумію чому ви всі ворогуєте. З вас вийде чудова команда, якщо звісно досягнете висот в магії. Домітіан, так звуть вашого нового члена, а ще я
знаю що йому вісімнадцять, на два роки більше ніж тобі. Також він володіє темрявою … – я перервала
його.
– Це було очікувано, в нашій группі всі
володіють темрявою – додала я і наколола на вилку огірок.
– А ще він могутніший за вас, на цьому мої знання закінчуються. Сподівають що я зміг тобі хоч в чомусь допомогти – батько прибрав своє чорне волосся з очей, зачісуючи рукою назад.
  Я унаслідувала русяве волосся моєї матері, тому таким розкішним і чорним волоссям похвастатися не можу. Але від нього, мені дістались голубі очі, можна сказати, що лише їх я люблю у собі.
Пам’ятаю як в сім років, я старалась скопіювати холодний погляд батька, він лякав не лише мене, але й всіх своїх підданих.
  Нічого хорошого не вийшло, він лише посміявся, і пообіцяв навчити мене коли підросту. З часом я зрозуміла що цей погляд мені не потрібний, вистарчить і моєї сили, такої ж могутньої як у Лея.
  Не зважаючи на те, яку силу мають батьки, діти можуть бути як і слабкими в сім’ї могутніх, так і могутніми в сім’ї слабких. Це не залежить від
батьків, а лише від магії якою наділила дитину природа.
  Ми вечеряли мовчки, я дізналась хоч трохи інформації про цього Домітіана Блейка. Якщо президент приховував його через те, що він Принц смерті, то все стає на свої місця. Не думаю що він
Король, але сильніше могутніх це вже означає що з ним я битимусь не на рівних.
  Майкл точно запропонує грати в правду чи дію, так ми зможемо більше дізнатися про цього Домітіана, звісно якщо він не слабак. До зустрічі ще
є цілий тиждень, краще б батько розповів мені за день до зустрічі.
  Щоб відволіктися від думок, пів ночі я вивчала магію метаморфози, і коли добре засвоїла одненьке заклинання, подалась на пошуки піддослідного. В будинку не було жодної мушки, а
на охороні коли батько вдома, я не можу тренуватися. Відчинивши вікно в залі на першому поверсі я спробувала знайти хоч одного комара.
  Не дивлячись на те, що вже осінь, температура повітря не така холодна щоб їх не було. Тим паче що ми жили за містом біля лісу з невеличкою річкою.
  Просидівши на підвіконні пів години, я зрозуміла що швидше засну, ніж якась комашка попадеться на очі. Декілька хвилин по тому я вже лежала ліжко, цієї ночі подушка здалась мені занадто м’якою. Настільки, що віднесла в царство сну за лічені секунди.
  Всю ніч я спала як вбита, і навіть зранку не почула як батько заходив в мою кімнату. Він завжди навідує мене зранку, щоб переконатися що
зі мною все добре, і що я хоч трохи по спала.
  Прокинутись я змогла ближче до обіду, уроки смертних записували на відео, а тоді коли у вчителя вільний час я можу позайматися з ними. Щоб він розумів, що я не блефую залишаючись
вдома.
  Я могла зайти на урок навіть ввечері, це було зручно, тому що не потрібно прокидатися рано вранці. Звісно вночі, коли всі сплять уроків не могло бути, а кожен пропуск повідомляють батьку.
Шлунок неприємно потягнуло, сніданок я пропустила, але от на обід встигла. Відкинувши покривало в сторону, і взувши свої тапочки, я
спустилась в столову в одній піжамі.   Сил перевдягатися коли я вдома, зовсім не було.
  Досі сонна я сиділа за столом жуючи свій обід, кухар приготував надзвичайно смачну печену курячу грудку з картоплею. Я б могла витратити
години на цю їжу, якби не батько який чомусь повернувся на багато годин раніше.
  Він зайшов в столову з невеличким букетом квітів. Поклавши їх на стіл він направився до кухара який знову щось готував. Коли батько повернувся, я побачила краплину поту на його
чолі.
– Щось трапилося? – запитала я відірвавшись від смачної їжі.
– Так, сьогодні до нас в гості приїде твоя
бабуся – мені вистарчило й цієї інформації щоб зрозуміти, що пора тікати.
  Кожен раз коли бабуся Мейлін приїжджала до нас в гості, вона старалась нагодувати мене за
трьох одразу. А ще, знущалась з нашого кухара і залишала його без роботи. Їй не подобалися його страви, і цілими днями вона вчила його як правильно готувати, а мене заставляли куштувати
і вибирати кращого.
– Скинеш мені гроші на картку, я з відси тікаю якомога далі – сказала я піднімаючись з-за столу.
– Вона твоя бабуся, не будь такою нечемною, тому що вона приїжджає лише для тебе – відповів батько з хитрою усмішкою.
– Навіть не сподівайся що зможеш залишити мене з твоєю матір’ю один на один. Минулого разу я відмазала тебе, так що тепер твоя черга –відповіла я підходячи на декілька кроків ближче до нього.
  Хоч моєму батькові було двісті тридцять три, він досі виглядав як двадцяти п’яти річна людина. Для
людей він змінював облік, але коли повертався до дому він знову ставав молодим собою.
  Волосся як завжди укладено на дві сторони, а скроні вибриті машинкою. Голубі очі дивились на мене з викликом, так ніби цього разу ціна за виправдання буде дорожча.
– Десять – сказав він з тією ж усмішкою.
– П’ятнадцять – відповіла я копіюючи його хутру усмішку.
– По руках – він протягнув мені руку, яку я потиснула в знак згоди.