Загублені

Sad Girl

Пташечко моя, Ти піднялась надто високо, Там, де ніхто тебе не чекав. Пташечко моя, Ти падаєш у низ, Бо піднімалась надто довго, А тепер вогонь, перетворює тврї крила в попел, Пташко моя. Ти все ще сильна! Я все ще вірю в тебе! Що зможеж віднайти всі сили у собі. Ти була так близько до мрії, І не знала, що вона погубить тебе. Ти ж не знала, що обірвуться всі мости, Ти ж тільки десь в книжках читала, Що життя-випробування, і вірити потрібно всім, Ти тільки у книжках читала, що щастя існує, що кохання спасе людей, тільки скількох згубила довіра, ніхто написати не зміг.

2019-03-01 21:35:00

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Sad Girl

@Asteriya Зараз виправлю

Відповісти

2019-03-01 21:39:36

Sad Girl

Пасибі

Відповісти

2019-03-01 21:39:41

Asteriya

@Sad Girl немає за що))

Відповісти

2019-03-01 21:39:51

Інші вірші поета

Видумане ставало реальне Прихований страх реальності Живий труп

Інші поети

Nika_Antonni

@Nika_Antonni

Momen ali

@momen_ali

tata

@tata4u

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

6352

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17047