Загублені

Sad Girl

Пташечко моя, Ти піднялась надто високо, Там, де ніхто тебе не чекав. Пташечко моя, Ти падаєш у низ, Бо піднімалась надто довго, А тепер вогонь, перетворює тврї крила в попел, Пташко моя. Ти все ще сильна! Я все ще вірю в тебе! Що зможеж віднайти всі сили у собі. Ти була так близько до мрії, І не знала, що вона погубить тебе. Ти ж не знала, що обірвуться всі мости, Ти ж тільки десь в книжках читала, Що життя-випробування, і вірити потрібно всім, Ти тільки у книжках читала, що щастя існує, що кохання спасе людей, тільки скількох згубила довіра, ніхто написати не зміг.

2019-03-01 21:35:00

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Sad Girl

@Asteriya Зараз виправлю

Відповісти

2019-03-01 21:39:36

Sad Girl

Пасибі

Відповісти

2019-03-01 21:39:41

Asteriya

@Sad Girl немає за що))

Відповісти

2019-03-01 21:39:51

Інші вірші поета

Прихований страх реальності Видумане ставало реальне Живий труп

Інші поети

White_Fox_

@White_Fox_

➒ ➊ ➊

@call911immediately

Лео Лея

@lesya_yurp

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15933

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1296